Звенигород (Пустомитівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Звенигород
Герб Звенигорода.gif Zvenyhorodl h.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський
Рада Звенигородська сільська рада
Код КОАТУУ 4623683101
Основні дані
Населення 1156
Поштовий індекс 81156
Географічні дані
Географічні координати 49°43′56″ пн. ш. 24°15′32″ сх. д. / 49.73222° пн. ш. 24.25889° сх. д. / 49.73222; 24.25889Координати: 49°43′56″ пн. ш. 24°15′32″ сх. д. / 49.73222° пн. ш. 24.25889° сх. д. / 49.73222; 24.25889
Місцева влада
Карта
Звенигород (Україна)
Звенигород
Звенигород
Звенигород (Львівська область)
Звенигород
Звенигород

Звени́город (Звени́город Га́лицький) — село Пустомитівського району Львівської області. Колишня столиця Звенигородського князівства (XI–XII ст.). До Звенигородської сільської ради належать 5 сіл: Звенигород, Шоломинь, Гринів, Відники і Коцурів.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про Звенигород датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком.

Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н. е.[1]

Наприкінці I тис. н. е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель.

Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році (тоді як Лаврентіївський літопис відносить цю подію до 1086-го[2]): …пріиде Ӕрополкъ из Лѧховъ… … ї пересѣдивъ мало дн҃ѣи . їде къ Звенигороду…[3] Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили.

Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив внук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю.

На початку 1140-х рр. становлення міцного західно-руського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього ролі Звенигорода зменшились. У 1241 році місто зруйнував хан Батий. Населений пункт давно втратив колишнє значення (неподалік швидко розвивався Львів) і зараз має статус села.

У 1918 році в селі з числа місцевих мешканців була сформована сотня — понад 135 стрільців та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Звенигородська сотня брала участь у бойових діях під час українсько-польської війни 1918–1919 років[4].

У Звенигороді встановлений пам'ятний знак на честь 900-річчя села.

Пам'ятник 900-літтю Звенигорода

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

  • стоянка мисливців кам'яного віку
  • стародавнє городище з оборонними ровами та валами
  • фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст.
  • дорога ХІІ ст.
  • берестяні грамоти

Населення[ред.ред. код]

За даним всеукраїнським переписом населення 2001 року, в селі мешкало 1156 осіб. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 1 153 99,74
російська 2 0,17
інші 1 0,09


Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.