Звичаєве право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Звичаєве пра́во — система установлених

, як правило, письмово не фіксованих і частково санкціонованих верховною владою правил у певному суспільстві.

В Україні існувало з найдавніших часів. Зі зміцненням державної влади звичаєве право поступово оформлюється в писаних збірниках: «Руська правда», « Литовський статут», «Права, по которым судится малороссийский народ» тощо. Показовими у цьому плані були неписані «права і звичаї» Війська Запорізького. Офіційно не санкціоновані державною владою, вони, проте, регулювали фактично все внутріш­нє життя січовиків. Іноді звичаєвому праву надавалася сила закону. Судді посилалися на його норми тоді, коли в чинних юридичних актах «чогось не доставало».

В локальних формах звичаєве право продовжує функціонувати й нині, але великого практичного значення не має.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.