Звєрєв Анатолій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Звєрєв Анатолій Тимофійович
Зверев Анатолий Тимофеевич
Ім'я при народженні Зверев Анатолий Тимофеевич
Дата народження 3 листопада 1931(1931-11-03)
Місце народження Москва
Дата смерті 9 грудня 1986(1986-12-09) (55 років)
Місце смерті Москва
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Жанр портрет, пейзаж, абстрактна композиція
Навчання в Московському художньому училищі імені 1905 року
Напрямок експресіонізм

Звє́рєв Анато́лій Тимофі́йович(рос. Зверев Анатолий Тимофеевич 3 листопада, 1931 — 9 грудня, 1986) — художник, представник андергаунда, експресіоніст [1].

Життєпис[ред.ред. код]

Головні факти життя митця відомі з його автобіографії, написаної дивацьким стилем з використанням сільського, місцевого жаргону. Він походить з простої родини, далекої від артистичних кіл: батько — інвалід часів громадянської війни (працював бухгалтером), мати — проста робітниця. Малюванням почав цікавитися в дитинстві. Мати народила дев'ять дітей, з яких вижили троє. Статки родини були малими, тому запам'ятав завітання родини на виборчу дільницю під час обов'язкового глосування за радянського диктатора Сталіна (на дільниці дітям видавали кольорові олівці і аркуші паперу для малювання). Мав середню освіту, якою пишався. Художнє навячання опановував в Московському художньому училищі імені 1905 року. Богемна поведінка і анархічні риси характеру не сприяли навчанню в заідеологізованому радянському училищі, звідки його виженуть до закінчення навчання.

Служив на флоті, захворів на запалення легенів, після лікування в шпиталі був комісований. Мешкав в Москві, де працював маляром. Познайомився з Геогрієм Костакі, що почав збирати картини доби російського авангарда. Досить самостійна, авангардна художня манера Звєрєва полонила Костакі, що став патроном молодого митця і його першим меценатом, що зовсім не віталось тодішнім радянським суспільством і владою. 1957 року під час Всесвітнього фестивалю молоді і студентства в Москві Заєрєв брав участь в конкурсі художників, проведеного в московському парку культури імені Горького. Отримав в конкурсі першу премію. Почала зростати слава Анатолія Звєрєва як серед художніх кіл в Москві, так і за кордоном. Серед прихильників творчості Звєрєва — художник Р.Фальк, диригент з Франції Маркевич та інші.

Художник-маргінал[ред.ред. код]

Анатолій Звєрєв не мав за життя офіційного визнання. Його роками підтримували Георгій Костакі і Оксана Михайлівна Асєєва. Розпочався період «квартирних і кухонних виставок» в Москві, де була можливість приватно продемонструвати власні твори, не визнані офіційно. Про художника-маргінала дізналися іноземні дипломати, що купували його твори і вивозили за кордон. Художник дивував нонкомформіською, нерадянською поведінкою, вчинками селюка, що приносив з собою хліб в чистій ганцірці і не мав звичок церемонної поведінки за обіднім столом. Маргінальна поведінка дивувала і сучасників, і іноземців не менше, ніж авангардна художня манера митця, здатного створити образ тварини чи людське обличчя з рисочок, ком, крапок, потьоків різнокольорових фарб, не пориваючи остаточно з реалістичним образом, який зберігався. Чисто абстрактних композицій у художника — небагато. Небагато у митця і похмурих, драматичних образів, таких частих у експресіоністів Німеччини чи представників європейського мізерабілізму.

Твори маргінала Анатолія Звєрєва дивували також абсолютною аполітичністю, незвичною для радянських митців того часу, яких придушувала радянська ідеологічна машина. В творчому доробку митця нема агітаційних плакатів чи картин з счасливим життям радянських колгоспників (що не мали тоді навіть паспортів) — тільки жіночі і чоловічі портрети, тварини, пейзажі.

Заздрість колег[ред.ред. код]

Популярність в іноземців, слава Анатолія Звєрєва не сприяли ні його значному збагаченню, ні визнанню серед місцевих художників. Він стикався з заздрістю амбітних посереностей і митців з закінченою художньою освітою. Сам Анатолій ніколи не мав персональної художньої майстерні.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Автопортрет
  • Кінь
  • Мадонна з немовлям
  • Ворожка
  • Дівчинка танцюристка, 1950
  • Портрет А. Румнєва
  • Портрет Н. Костакі
  • Автопортрет в капелюху
  • Портрет З. Попової, 1956
  • Оголена, 1956
  • Портрет матері, 1957
  • Автопортрет з рукою на голові, 1957
  • Портрет Н. Костакі, 1958
  • Церква, 1958
  • Бородатий, 1959
  • Абстрактна композиція 2, 1959
  • Японка, 1961
  • Жіночий портрет, 1966
  • Портрет Т. Вольфовича, 1967
  • портрет Тетяни Колодзей, 1969
  • Антилопа, 1974 (малюнок в зоопарку)
  • Жіночий портрет, 1976
  • Портрет В. Шумського, 1979
  • Танцюрист з Кавказа, 1979
  • Маска, хто ти ?, 1980
  • Портрет Шумського, 1980
  • Філософ Миколай Федоров, 1980
  • Портрет юнака, 1981
  • Пейзаж, 1981
  • Півень, 1981
  • Леопард, 1985 ?(малюнок в зоопарку)
  • Хлопчик з собакою, 1986
  • Портрет Георгія Костакі, колекціонера
  • Оголена, 1986
  • Єлена, 1985
  • Обличчя Христа
  • Жіночий портрет

Посмертна слава[ред.ред. код]

Художник мав прижиттєву і посмертну славу і визнання. Його твори рано перетнули кордони СРСР, коли його твори вивозили дипломати, коли в складі приватної колекції їх вивіз Г. Костакі, якого примусили емігрувати з СРСР. Твори Анатолія Звєрєва придбали також -

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чувилин И. Доказательства жизни // Ведомости. — 2007. — 31 авг.

Див. також[ред.ред. код]