Здебський Богдан Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Здебський Богдан Богданович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 травня 1991(1991-05-11)
Розвадів
Смерть 8 листопада 2014(2014-11-08) (23 роки)
Донецьк
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Богда́н Богда́нович Зде́бський — солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у будівельному коледжі. Служив в армії — 80-а аеромобільна бригада, по демобілізації працював на цементному заводі майстром.

Протягом трьох місяців брав участь в подіях на Майдані. Мобілізований літом 2014-го, боєць 79-ї аеромобільної бригади — вакансія кулеметників у 80-й бригаді була заповнена, попросився до 79-ї, за власним бажанням перекваліфікувався у снайпера.

У складі підрозділу стримував ворога на українсько-російському кордоні, потрапляв під обстріл «Градами», воював на Савур-могилі, виконував завдання у тилу російсько-терористичних сил. Кілька тижнів захищав Донецький аеропорт.

У ніч на 8 листопада 2014-го Здебський із товаришами пробиралися з одного в інший термінал — по набої та воду. В той час у аеропорт пробивався черговий загін десантників, Богдану та іншим снайперам дали завдання прикривати прохід підкріплення. В часі обстрілу терористами та російськими військовими одного з українських вояків важко поранило, Здебський відтягнув його у безпечне місце, зайнявши згодом його позицію. Бронебійні кулі терориста потрапили йому у груди та пробили обидві легені. До ротації Богдан не дожив кілька днів.

Похований в Розвадові, у останню дорогу Героя проводжали п'ять тисяч людей. Весь шлях від центральної дороги до хати був заставлений засвіченими лампадками, обабіч стояла молодь з приспущеними прапорами. Старшокласники Розвадівської школи придбали для колишнього випускника тисячу троянд та встелили ними дорогу — до батьківського дому і цвинтаря. По прибутті сумного ескорту до села люди стали навколішки; в храмі дзвони били всю ніч, та так, що на одному з них відірвалося било-серце.

Вдома лишилися мама і дві сестри.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014, посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]