Здзіслав Штібер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Здзіслав Штібер
пол. Zdzisław Stieber
Народився 7 червня 1903(1903-06-07)[1][2][3]
Щаковаd, Q11825569?, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 12 жовтня 1980(1980-10-12)[1][2][3] (77 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання Військові Повонзки
Країна  Республіка Польща
Діяльність мовознавець
Галузь мовознавство
Відомий завдяки мовознавство
Alma mater Ягеллонський університет
Науковий ступінь професор
Знання мов польська
Заклад Ягеллонський університет, Варшавський університет, Лодзький університет і ЛНУ ім. І. Франка
Членство Польська академія знань і Польська академія наук
Нагороди
орден Прапор Праці 1 ступеня Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі

Здзі́слав Шті́бер (пол. Zdzisław Stieber, *7 червня 1903 — † 12 жовтня 1980) — польський мовознавець і філолог родом з Щакової на заході від Кракова (зараз район м. Явожно).

Біографія[ред. | ред. код]

По закінченні Краківського університету (1931) професор Львівського (з 1937), Лодзького (1945 — 52) і Варшавського (1952 — 67) університетів, дійсний член Польської АН (1971), від 1956 керівник Інституту Слов'янознавства ПАН. Штібер сполучав фонологічно-структурний підхід у дусі празької школи з філологічними і лінгвогеографічними зацікавленнями. Крім численних праць з історії, діалектології й структури польської, словацької, чеської, лужицької й російської мов, важливі праці з українського мовознавства, в центрі яких стояли дослідження лемківських говірок та їх генези; нарис топономастики Лемківщини в двох частинах (1948, 1949), діалектний атлас Лемківщини в 6 випусках, 416 мап (1956—1964), матеріали для якого він зібрав особисто в 72 пунктах під час своїх експедицій до області в 1934-1935 роках, і низка статей, більшість яких увійшла до його збірки статей «Swiat jezykowy Slowian» (1974). Туди ж включено дві його праці про загальні українські проблеми: про рефлекс праслов'янського *dj і про паралелі між украйнськими і горішньолужицькими у рефлексації /о/ в новозакритих складах.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]