Здовбиця (Рівненський район)
| село Здовбиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
,_%D1%81.%D0%97%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D0%B8%D1%86%D1%8F,_1.jpg)
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Рівненський район | ||||
| Громада | Здовбицька сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA56060230010092383 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1487 | ||||
| Населення | 5067 | ||||
| Площа | 40,152 км² | ||||
| Густота населення | 126,2 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 35709 | ||||
| Телефонний код | +380 3652 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°29′05″ пн. ш. 26°15′19″ сх. д. / 50.48472° пн. ш. 26.25528° сх. д.Координати: 50°29′05″ пн. ш. 26°15′19″ сх. д. / 50.48472° пн. ш. 26.25528° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
204 м | ||||
| Водойми | Безодня | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 35709, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Здовбиця, вул. Шосова, 105 | ||||
| Карта | |||||
  Здовбиця | |||||
 Здовбиця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Здо́вбиця — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Центр Здовбицької територіальної громади. Населення становить 5067 осіб.
Археологія[ред. | ред. код]
Розкопано наземні житла здовбницького етапу Городоцько-здовбицької культури бронзової доби. Вони мали дві частини — наземну (каркасно-стовпову) та заглиблену з материковою лежанкою. Вогнища для обігріву та приготування їжі розміщувалися в наземній частині споруд. Поховання влаштовували в ґрунті, у кам'яних спорудах чи в ямах. Небіжчиків укладали на бік, дещо скорченими, головою на захід.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше Здовбиця згадується актом від 11 жовтня 1487 року, у якому донька луцького старости Шиловича відписала свою власність до польського короля Казимира IV Ягеллончика. Через 10 років вже великий литовський князь Олександр Ягеллончик дарує князю Костянтину Острозькому землі, серед яких фігурує і село «Всдолбиця». Великий князь Литовський і польський король Сигізмунд I Старий в 1541 визнав 15-літнього князя Василя-Костянтина Острозького повнолітнім, надав половину батьківських володінь, а саме: Дубно, Дорогобуж, Здесель, Звягель, Крупин і Здовбицю. Наприкінці XVI ст. пункт фігурує в ряді судових справ з приводу аграрної шкоди, крадіжки лісу. На період Хмельниччини селяни не відставали від козацького руху, в актах за 1648—1657 згадуються загони повсталих селян, які діяли в «Здолбицькому бору», «здолбицькому пруду», «здолбицкое раздорожье», знищуючи каральні боївки. В 1753 році власником Здолбицького маєтку стає князь Любомирський.
За легендою Здовбицю заснували мешканці втраченої Голівки. Княжий дозорець Гол звів за горбом, на якому колись відав «чатами», домівку й почав господарювати. Згодом тут осіли інші та назвали свою оселю за іменем першого поселенця Голівкою. Але нагрянули ординці й спалили село. По деякому часі уцілілі голівці подались дещо на північ, де в надріччі Безодні заклали ольце і назвали його Здовбицею за іменем тутешнього урочища.
Здовбиця приваблює археологів. На городищі, де колись були маєтки князівські з середньовічними реліквіями знаходять і наконечники списів, стріл, уламки кольчуг, посуд староруської доби.
В жовтні 2016 року у Здовбиці відкрито пам'ятну дошку на вшанування вчинку здовбичан, котрі 1948 року біля приміщення сільради вивісили національний прапор. Це учні тодішнього 10-го класу Здовбицької школи Петро Максимович Марчук, Євген Бенедиктович Година та Микола Іванович Кравчук; були засуджені до 10 років ув'язнення в радянських таборах.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 5082 особи, з яких 2436 чоловіків та 2646 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 5046 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,72 % |
| російська | 0,81 % |
| румунська | 0,20 % |
| молдовська | 0,18 % |
| польська | 0,06 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Красовський Руслан Борисович (26 листопада 1968 - 10 вересня 2023) — суспільний діяч, політик та військовий. Загинув у бою з росіянами 10 вересня 2023 на Херсонщині під час російсько-української війни.
- Антонюк Ірина Петрівна (19 вересня 1986) — бандуристка, виконавець.
- Мохначук Степан Степанович (3 січня 1931) — український економіко-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Шолудько Володимир Борисович (16 жовтня 1955) — скульптор, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України. Автор понад 10 пам'ятників та пам'ятних знаків в Україні.
Померли[ред. | ред. код]
- Маєвський Анатолій Васильович-«Уліян» — останній провідник ОУН на Волині.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Пам'ятник першим механізаторам, с. Здовбиця, вул. Шосова -
Михайлівська церква (мур.), с. Здовбиця, 1 -
Група могил воїнів радянської армії, с. Здовбиця, громадське кладовище 2 -
Пам'ятник воїнам-землякам, с. Здовбиця -
Група могил воїнів радянської армії, с. Здовбиця, громадське кладовище 3
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
- Zdołbica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 541. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Здовбиця [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
- У Здовбиці вшанували патріотів [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||
