Зевгма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зе́вгма (грец. ζεύγμα, [´zeugma] — «сполучення», «зв'язок») — це стилістична фігура, яка означає сполучення двох слів, які через присудок підходять один одному, аби створити комічне враження.Також це значення трактують як риторична фігура, що ґрунтується на побудові довгого мовного періоду таким чином, що у реченні з однорідними підрядними членами присудок представлений на початку, а далі мається на увазі. У традиційній античній риториці зевгма не була пов'язана з уявленнями про порушення логічних і смислових зв'язків. В сучасній риториці часто мається на увазі, що зевгма базується на порушенні закону логічної тотожності.

« Наприклад: Сьогодні у Верховній Раді відбулась спроба ратифікувати «харківські угоди» і зрадити українську державність.  »

В залежності від позиції «загального» слова розрізняють протозевгму, коли загальне слово знаходиться спочатку, мезозевгму, коли загальне слово знаходить в середині, та гіпозевгму, коли це ж таки слово розташоване наприкінці.

Література[ред.ред. код]

  • Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 14 с.