Зевгма

Зе́вгма (грец. ζεύγμα, [´zeugma] — «сполучення», «зв'язок») — це стилістична фігура, яка означає сполучення двох слів, які через присудок підходять один одному, аби створити комічне враження.

«

Наприклад: З сокирою і тихим болем шукають петера у снігу (В. Буш).

»

У традиційній античній риториці зевгма не була пов'язана з уявленнями про порушення логічних і смислових зв'язків. В сучасній риториці часто мається на увазі, що зевгма базується на порушенні закону логічної тотожності.

«

Наприклад: Сьогодні у Верховній Раді відбулась спроба ратифікувати «харківські угоди» і зрадити українську державність.

»

В залежності від позиції «загального» слова розрізняють протозевгму, коли загальне слово знаходиться спочатку, мезозевгму, коли загальне слово знаходить в середині, та гіпозевгму, коли це ж таки слово розташоване наприкінці.

Література

• Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 14 с.