Зелений Мис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
STS054 STS054-94-32-north-south orientation-.jpg

Зеле́ний Мис (порт. Cabo Verde, фр. Cap-Vert) — півострів у Сенегалі, найзахідніша частина Африки (мис Альмаді — 17° 33' західної довготи). Відкритий в 1445 році португальцем Д. Діашем. Назву отримав через саванну рослинність, яка створює контраст з пісками приатлантичного узбережжя Сахари[1].

Геологія, природа[ред.ред. код]

Зелений мис сформований грядою з декількох колишніх островів вулканічного походження і намитого місцевими океанічними течіями між островами і континентом піщаного перешийка. В результаті він глибоко видається в океан, має форму, що нагадує рівносторонній трикутник зі сторонами довжиною приблизно по 15 км кожна, і звернений «вістрям» на південний захід. Це «вістря», зване фр. «Pointe des Almadies», однак, згинається назад, на південний схід у бік острівця Горе, утворюючи повноцінну і зручну для судноплавства гавань.

Рельєф півострова скелястий, з піщаної областю вглиб континенту. Регулярні південно-західні вітри сприяли появі на півострові помітної сезонної рослинності, на відміну від горбистих піщаних дюн на північ, що і послужило причиною назви мису. Вулканічні конуси-близнюки Deux Mamelles («Два соска») домінують над пейзажем уздовж узбережжя на північний захід від Дакара.

На захід міських районів столиці на островах Madeleines знаходиться національний парк — найменший в світі. Le Parc National des Iles de la Madeleine, також як острів Gore і ряд інших, входять в число об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[2].

Історія[ред.ред. код]

Європейцям мис відомий з 1445, коли цих місць досягла експедиція Дініш Діаша. Португальці назвали мис «Зеленим» (Cabo Verde), оскільки тут, на відміну від пустельних берегів, повз які вони пливли раніше, росло безліч пальм. Незабаром тут португальцями був заснований стратегічно важливий відкритий порт міжконтинентальної торгівлі. Пізніше мис став відправною точкою для французької колоніальної експансії в Західній Африці. Останні в 1857 заснували форт Дакар, що дав початок місту. В 1902 саме Дакар став столицею великої федерації колоній — Французької Західної Африки.

Місто Дакар нині виріс, він займає всю край Зеленого мису. Близько Pointe des Almadies розташований міжнародний аеропорт Дакара (фр. Dakar-Yoff-Lopold Sdar Senghor International Airport), що послужив за часів Другої світової війни трансатлантичним перевалочним пунктом — спочатку для маріонеткового прогітлерівського режиму Віші, а з 1942 для союзних сил[3].

Населення[ред.ред. код]

Сукупно населення Великого Дакара на січень 2006 становило 2450000 осіб, причому власне в Дакарі при цьому проживало 1,031 млн.

Значна частина місцевих жителів півострова утворює особливу етнічну групу Lbou, що говорить на діалекті мови Волоф і користується закріпленою в конституції Сенегалу автономією як засноване в 1430 теократичну мусульманське братство Layene, Очолюване головним халіфом.

Столицею братства є містечко (і одна з комун Дакара) Yoff, розташований на північ від аеропорту. Основні заняття — рибальство, будівельний бізнес та фермерство. Благочестя і повагу до старших — найбільш шановані благодійники народу Lbou. Він відомий своїми колективними танцями вигнання нечистої сили і іншими релігійними ритуалами, велика частина яких відбувається за активної участі туристів. Спиртне, однак, заборонено[4].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]