Піроморфіт
| Піроморфіт | |
|---|---|
 Піроморфіт. Франція. | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pym[2] |
| Хімічна формула | Pb₅(PO₄)₃Cl |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BN.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
вогонь (давньогрецька мова)[4], Зовнішній вигляд (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Heilige Dreifaltigkeit mined[5] |
 Піроморфіт у Вікісховищі | |
Піроморфіт (рос. пироморфит; англ. pyromorphite; нім. Pyromorphit m) — мінерал, хлорид-фосфат свинцю острівної будови.
Стара українська назва: зеленорудь[6].
Загальний опис[ред. | ред. код]
1. За Є. Лазаренком: Pb5[PO4]3Cl. Pb може ізоморфно замінятися Са і Fe, а [PO4] на [AsO4].
Від пір…і грецьк. «морфе» — форма (J.F.L.Hausmann, 1813). Син. — апатит свинцевий, руда свинцева коричнева, руда свинцева зелена, руда свинцева строката, свинець фосфорний, шпат псевдокампіліт фосфорносвинцевий, поліхром.
2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Pb5(PO4,AsO4)3Cl.
Характерні домішки V, Cr і ін.
Містить (%): PbO — 82,0; Cl — 2,6; P2O5 — 15,4.
Сингонія гексагональна. Кристалічна структура типу апатиту. Кристали звичайно призматичні, часто бочкоподібні. Крім того, променисті і волокнисті агрегати, кірки, нальоти, примазки, землисті маси. Типові кірки, натічні і зернисті агрегати. Спайності немає.
Густина 6,7-7,1. Твердість 3,5-4,0. Колір брудно-зелений, восково-жовтий, рідше червоний, помаранчевий. Блиск алмазний до жирного. Риса біла, жовтувата. Крихкий. Іноді радіоактивний. Типовий мінерал зони окиснення свинцевих і ін. сульфідних родовищ. Часто утворює псевдоморфози по ґаленіту. Іноді зустрічається як ендогенний мінерал в низькотемпературних гідротермальних родовищах. У великих скупченнях використовується як свинцева руда; служить пошуковою ознакою на поліметалічні руди.
Розповсюдження: копальня «Фрідріхзеген» (Бад-Емс, Рейнланд-Пфальц), Баденвейлер (Баден), Клаусталь-Целлерфельд (Гарц), Фрайберг, Аннаберг, Волькенштейн (Рудні гори) — ФРН, Банська Штявниця (Словаччина), Пршибрам, Олово, Стршибро (Чехія), Березовськ (Урал, РФ), Корнуолл і Камберленд (Англія), Новий Південний Уельс (Австралія), копальні Намібії, шт. Сакатекас і Дуранго (Мексика), Стіл-Майнінге (Брит. Колумбія, Канада), шт. Айдахо, Аризона (США) та ін.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- піроморфіт ванадіїстий (різновид, який містить до 4 % V2O5),
- піроморфіт йодистий (штучний різновид П., який містить йод),
- піроморфіт кальціїстий (різновид, який містить до 9 % СаО),
- піроморфіт арсенистий (різновид, який містить до 11 % As2O5),
- піроморфіт флуористий (різновид, який містить незначну кількість флуору, що заміщує хлор),
- піроморфіт хромистий (різновид, який містить незначну кількість хрому).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Hausmann F. Handbuch der Mineralogie — 1 — 1813. — Vol. 3.
- ↑ Michaelis J. M. Museum Spenerianum sive Catalogus Rerum — 1693.
- ↑ Лазаренко Є. К., 1975.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піроморфіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Піроморфіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
