Зеленівка (Білгород-Дністровський район)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| село Зеленівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Білгород-Дністровський район
|
| Громада | Старокозацька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51040230060084266 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1887 |
| Населення | 177 |
| Площа | 0,63 км² |
| Густота населення | 280,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67730 |
| Телефонний код | +380 4849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°17′33″ пн. ш. 30°00′20″ сх. д. / 46.29250° пн. ш. 30.00556° сх. д.Координати: 46°17′33″ пн. ш. 30°00′20″ сх. д. / 46.29250° пн. ш. 30.00556° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, буд. 34 |
| Карта | |
  Зеленівка | |
 Зеленівка | |
| Мапа | |
| |
Зеле́нівка (колишня назва Айнгайм, до 14.11.1945 Ененгейм[1]) — село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 177 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (Листопад 2018) |
1886 року у німецькій колонії Айнгайм, центрі Ейгенгеймської волості, мешкло 462 особи, діяли молитовний будинок та лавка.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 171 особа, з яких 67 чоловіків та 104 жінки.[2]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 177 осіб.[3]
Перепис населення Королівства Румунія 1930[ред. | ред. код]
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[4]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| німці | 545 | 94,13 % |
| росіяни | 26 | 4,49 % |
| румуни | 3 | 0,52 % |
| євреї | 3 | 0,52 % |
| українці | 2 | 0,35 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[4]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| німецька | 545 | 94,13 % |
| російська | 27 | 4,66 % |
| румунська | 4 | 0,69 % |
| їдиш | 3 | 0,52 % |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,05 % |
| російська | 2,82 % |
| молдовська | 1,13 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 906, 980.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 24 листопада 2018. (рум.)(фр.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||