Земовит IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Земовит IV
Siemowit IV.jpg
Князь Плоцький
Правління 1381-1426
Попередник Земовит III
Наступник Земовит V
Казимир II
Тройден II
Владислав I
Інші титули Князь Белзький
Біографічні дані
Імена Семовит
Дата народження бл.1352
Дата смерті 21 січня 1426(1426-01-21)
Гостинін
Місце поховання Плоцька Катедра, Плоцьк, Польща
Дружина Олександра Ольгердівна
Діти Земовит, Казимир, Тройден, Владислав, Олександр, Ядвіґа, Цимбарка, Євфемія, Амелія, Анна, Марія, Катерина
Династія П'ясти
Батько Земовит III
Мати Євфемія
Печатка Земовита IV

Земовит IV Плоцький або Куявський (пол. Siemowit IV (Ziemowit IV); *1352 - †21 січня 1426) — князь Плоцький, з 1388 — князь Белзький, представник Мазовецької лінії П'ястів.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Успадкував від свого батька (Земовита III, помер в 1381 році) роль претендента на корону Польщі, де зі смертю Казимира III Великого закінчилася династія П'ястів.

Після смерті в 1382 Людвіка I Великого, який займав польський престол за угодою з Казимиром, Земовит скористався зі смути, що панувала у країні, і почав політичні інтриги з великопольською шляхтою, невдоволеною правлінням малопольських вельмож в царюванні Людвіка Угорського. Однак його спроба закінчилася невдачею; не вдався і його другий план — захопити Ядвіґу І на її шляху до Кракова. Після коронації Ядвіґи I (1384) Земовит уклав з нею договір (1385), за яким за певний викуп повертав усі захоплені під час безкоролів'я землі.

1388 року король Владислав II Ягайло надав йому Белзьку землю, що підтверджують 3 його привілеї, видані за присутності Земовіта 4 в Белзі, присутність в оточенні князя белзького старости Павла (Пашка) з Радзанова. Привілеї надання були підтверджені королем 1396 року, королевою — 1397-го.

Боровся за передачу йому всього князівства, так як окремі його частини тримали інші володарі. Документ з 1395 року засвідчує, що на той час він володів Белзом, Любачевом, Буськом, Грабовцем, Городлом, Всеволожем та Лопатином з належними до них волостями.

27 лютого 1401 року в Белзі уклав перемиря з Свидригайлом проти Вітовта; на момент виникнення конфлікту між Свидригайлом, Вітовтом та Ягайлом дотримувався нейтралітету. Не брав участі в Грюнвальдській битві, вислав 2 коругви (170 списів) під командуванням найстаршого сина Земовита. 1 лютого 1411 року поставив печатку під миром з Тевтонцями (Торунь). Був 2 рази оскаржений через карбування фальшивих монет (документи підтверджують його невинність, хоча закиди не були безпідставними).

Наприкінці життя осліп, перебував в дворі Плоцька. Точна дата смерті невідома, правдоподібно, помер на початку січня 1426 року в Гостинині. Був похований в катедрі Плоцька[1].

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Александра. Діти: Земовит V, Александр, Казимир ІІ (†15 вересня 1442[2]), Тройден ІІ (†25 липня 1427[3]), Владислав І, також 8 доньок 21 січня 1426 року як вдова разом з синами Земовитом V, Казимиром ІІ, Тройденом ІІ, Владиславом І видала 2 документи для кляштору домініканців Плоцька. До 1434 року синами Земовит V, Казимир ІІ, Владислав І княжили на Мазовії та в Белзькій землі неподільно.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Anna Supruniuk. Siemowit IV (ok. 1352–1426)… S. 79-80.
  2. Swieżawski A. Paweł z Tarnoszyna (także z Radzanowa i z Niszczyc) h. Prawdzic (zm. między r. 1448 a r. 1450) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.— t. XXV/2, zeszyt 105.— S. 397. (пол.)
  3. Anna Supruniuk. Siemowit V (ok. 1389–1442) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996.— Tom XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 82. (пол.)

Джерело[ред.ред. код]

Попередник
Земовит III
POL księstwo płockie COA.svg Князь Плоцький
1381-1426
POL księstwo płockie COA.svg Наступник
Земовит V
Казимир II
Тройден II
Владислав I
Попередник
Юрій Наримунтович
Coat of Arms of Belz Principality.svg Князь Белзький
1388-1426
Coat of Arms of Belz Principality.svg Наступник
Земовит V
Казимир II
Тройден II
Владислав I