Зиблікевич Євген
| Євген Зиблікевич | |
|---|---|
 Президент СЄДІ Євген Зиблікевич, Філадельфія, кінець 1960-х рр. Архів Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського, США. | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
20 листопада 1895 м. Старий Самбір, тепер Львівська область |
| Смерть |
16 вересня 1987 (91 рік) Філадельфія, Пенсільванія, США |
| Поховання | Український цвинтар святої Марії (Фокс Чейз) |
| Громадянство |
 Україна |
| Псевдо | «К.Порохівський» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
Євген-Михайло Зиблікевич[1] (псевдо: «К.Порохівський» 20 листопада 1895, м. Старий Самбір, тепер Львівська область — 16 вересня 1987, Філадельфія, США[2]) — український громадсько-політичний діяч, редактор, журналіст.
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у м. Старий Самбір[4] (нині Львівська область, Україна) в родині міського судового урядовця. Доводився внучатим племінником видатному галицькому політику Миколаю Зиблікевичу[5].
Закінчив Перемиську гімназію у 1915 році.
Сотник корпусу Січових Стрільців армії УНР. Член УВО.
Восени 1922 засуджений польським судом на тривалий термін ув'язнення за співучасть у підготовці замаху на Ю.Пілсудського та львівського воєводи Ґрабовського, вчиненого Стефаном Федаком у вересні 1921. У січні 1923 вийшов на волю через амністію.
Окружний комендант УВО Перемищини у 1921 і 1923. 28 березня 1925 року засуджений на «процесі басарабівців» до 3 років ув'язнення. Вийшов на волю на початку 1928.
1929 — учасник І Конгресу українських націоналістів (Відень)[6].
Співвласник і співредактор газети «Український голос» (1926—1932), редактор тижневика «Бескид» (1930—1931, обидва у Перемишлі), «Змаг» (1937—1938, Львів).
На еміґрації — чільний діяч гетьманського руху, редактор щоденника «Америка».
Очолював від моменту заснування Східно-європейський дослідний інститут імені В. Липинського.
Похований на Українському цвинтарі святої Марії (Фокс Чейз) у Філадельфії (США).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЗИБЛІКЕ́ВИЧ Євген-Михайло [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- ↑ Eugene Zyblikewycz, «United States Social Security Death Index». Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 5 листопада 2013.
- ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ Зиблікевич Євген-Михайло
- ↑ Зиблікевич [Є.] Зі споминів січовика (1914―1919) / [Післямова ред.]. ― Камінець: Вид. «Стрільця» органу Галиц. Армії, 1919. ― 15 с.
- ↑ Петро Мірчук. Нарис історії ОУН, т. I. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 16 січня 2016.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Колянчук О. Зиблікевич Євген-Михайло [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 572. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- Стрельський Г. Зиблікевич Євген [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 355. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- У Філадельфії вшанували пам'ять Євгена Зиблікевича [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.].
|
