Шлюмбергера
| Шлумбергера | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Шлумбергера (лат. Schlumbergera, Lemaire (1858), синоніми: Епіфілюм — лат. Epiphyllum, Pfeiffer (1837); Зигокактус — лат. Zygocactus, Schumann (1890); Епіфілантус — лат. Epiphyllanthus, Berger (1905)) — рід епіфітних кактусів, поширений в тропічному поясі Південної Америки.
Зміст |
Систематика [ред.]
Рід є монотипним і складається з одного виду Schlumbergera truncata, від якого отримано багато садових гібридів з різним забарвленням квітів.
Розповсюдження [ред.]
Ареал — гірські ліси Східної Бразилії (штат Ріо-де-Жанейро).
В природних умовах Шлумбергера росте на стовбурах та корінні тропічних рослин. Коренева система рослини дуже слабка.
В Європі рослина з'явилася на початку XIX століття..
Біологічний опис [ред.]
Цвіте Шлумбергера красивими, схожими на ліхтарики квітками: червоними, жовтими, бузковими, білими, рожевими. Вони розпускаються на кінчиках усіх стебел (довжина яких 20-40 см), що нагадують ланцюг із яскравих продовгуватих пелюсток (розміром 2-5 см), сполучених між собою. Квітки шлумбергер зигоморфні. Маленькі вирости-бутончики розміщуються на кінчиках листків, вони і натякають на відношення різдвяника до родини кактусів. Майже на кожному подовженому листку рослини також є повітряні корінчики, які при контакті з ґрунтом відразу вкорінюються. В такий спосіб рослина ніби повільно переходить з одного місця на інше.
Утримання в кімнатній культурі [ред.]
У перший період росту (з листопада по лютий) Шлюмбергера потребує регулярного поливу і підживлення, а також у високої вологості повітря, тобто регулярних обприскувань м'якою водою. Під час бутонотворення рослини небажано переставляти з місця на місце і навіть повертати щодо сонця, оскільки це може призвести до скидання бутонів. Після цвітіння у Шлюмбергери настає невеликий за протяжністю період спокою, протягом якого полив треба зменшити.
З початком другого періоду росту (кінець березня — квітень) рослини можна пересаджувати. Ґрунт, в якій утримують Шлюмбергеру, повинен містити багато гумусу. На період спокою рослинам потрібно надати по можливості прохолодне розташування.
Розмноження — живцюванням. Довжина живця - 2-3 сегменти. Живці легко вкорінюються в пісочно-гумусні суміші.
Походження назви [ред.]
Свою назву рослина отримала завдяки формі листків — від грецького «zygon» (коромисло)
Джерела [ред.]
