Шлюмбергера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шлумбергера
Hatiora gaertneri.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Триба: Cacteae
Рід: Шлумбергера (Schlumbergera)
Schumann
Вид: Schlumbergera truncata
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Schlumbergera
ITIS logo.jpg ITIS: 183455
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13468
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Schlumbergera

Шлумбергера (лат. Schlumbergera, Lemaire (1858), синоніми: Епіфілюм — лат. Epiphyllum, Pfeiffer (1837); Зигокактус — лат. Zygocactus, Schumann (1890); Епіфілантус — лат. Epiphyllanthus, Berger (1905)) — рід епіфітних кактусів, поширений в тропічному поясі Південної Америки.

Систематика[ред.ред. код]

Рід є монотипним і складається з одного виду Schlumbergera truncata, від якого отримано багато садових гібридів з різним забарвленням квітів.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Ареал — гірські ліси Східної Бразилії (штат Ріо-де-Жанейро).

В природних умовах Шлумбергера росте на стовбурах та корінні тропічних рослин. Коренева система рослини дуже слабка.

В Європі рослина з'явилася на початку XIX століття..

Біологічний опис[ред.ред. код]

Цвіте Шлумбергера красивими, схожими на ліхтарики квітками: червоними, жовтими, бузковими, білими, рожевими. Вони розпускаються на кінчиках усіх стебел (довжина яких 20-40 см), що нагадують ланцюг із яскравих продовгуватих пелюсток (розміром 2-5 см), сполучених між собою. Квітки шлумбергер зигоморфні. Маленькі вирости-бутончики розміщуються на кінчиках листків, вони і натякають на відношення різдвяника до родини кактусів. Майже на кожному подовженому листку рослини також є повітряні корінчики, які при контакті з ґрунтом відразу вкорінюються. В такий спосіб рослина ніби повільно переходить з одного місця на інше.

Утримання в кімнатній культурі[ред.ред. код]

У перший період росту (з листопада по лютий) Шлюмбергера потребує регулярного поливу і підживлення, а також у високої вологості повітря, тобто регулярних обприскувань м'якою водою. Під час бутонотворення рослини небажано переставляти з місця на місце і навіть повертати щодо сонця, оскільки це може призвести до скидання бутонів. Після цвітіння у Шлюмбергери настає невеликий за протяжністю період спокою, протягом якого полив треба зменшити.

З початком другого періоду росту (кінець березня — квітень) рослини можна пересаджувати. Ґрунт, в якій утримують Шлюмбергеру, повинен містити багато гумусу. На період спокою рослинам потрібно надати по можливості прохолодне розташування.

Розмноження — живцюванням. Довжина живця - 2-3 сегменти. Живці легко вкорінюються в пісочно-гумусні суміші.

Походження назви[ред.ред. код]

Свою назву рослина отримала завдяки формі листків — від грецького «zygon» (коромисло)

Зигокактус, він же різдвянник

Джерела[ред.ред. код]