Златан Ібрагімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Златан Ібрагімович
Zlatan Ibrahimović Euro 2012 vs England.JPG
Особові дані
Повне ім'я Златан Ібрагімович
Дата народження 3 жовтня 1981(1981-10-03) (32 роки)
Місце народження Мальме, Швеція
Зріст 195 см
Вага 95 кг
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Франція «ПСЖ»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1999–2001 Швеція «Мальме» 40 (16)
2001–2004 Нідерланди «Аякс» 74 (35)
2004–2006 Італія «Ювентус» 70 (23)
2006–2009 Італія «Інтернаціонале» 88 (57)
2009–2011 Іспанія «Барселона» 29 (16)
2010–2011  Італія «Мілан» 29 (14)
2011–2012 Італія «Мілан» 32 (28)
2012– Франція «ПСЖ» 62 (55)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2001— Швеція Швеція 97 (48)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 16 березня 2014.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 5 березня 2014.

Зла́тан Ібрагі́мович (швед., босн. Zlatan Ibrahimović; * 3 жовтня 1981, Мальме, Швеція) — шведський футболіст боснійського походження, нападник збірної Швеції та французького «Парі Сен-Жермен».

Ранні роки[ред.ред. код]

Ібрагімович народився в Мальме на півдні Швеції в родині вихідців з Боснії і Герцеговини; його батько Шефіка;— боснійський мусульманин з Бієліни, мати Юрка;— боснійська хорватка. Його батьки зустрілися і одружилися у Швеції; Златан виріс в Русенгорді, передмісті Мальме, відомому своєю численною іммігрантською общиною. Він почав грати в футбол в десятирічному віці в місцевому русенгордському дитячому клубі «Балкан», команду якого складали в переважно діти іммігрантів, в основному югославського і сомалійського походження. В 1995 році Ібрагімович почав грати в юнацькій команді клубу «Мальме».

Професійна кар'єра[ред.ред. код]

«Мальме»[ред.ред. код]

Професіональна кар'єра Ібрагімовича почалася в сезоні 1999 року у складі основної команди «Мальме», який грав у вищій лізі шведського футболу Аллсвенскан. Це був надзвичайно невдалий для клуба сезон: вдруге у своїй історії і вперше за останні 63 сезони «Мальме» вилетів з вищої ліги. В наступному сезоні «Мальме» повернувся до шведської футбольної еліти, чому сприяли 12 голів, забиті Ібрагімовичем. Успіхи молодого нападника привернули увагу відомого тренера Арсена Венгера, який намагався влаштувати його перехід до лондонського «Арсеналу», але «Мальме» відмовився продати гравця.

У 2001 році Ібрагімович привернув увагу іншого іменитого тренера Лео Бенхаккера, який в той час був президентом амстердамського «Аякса». Бенхаккер спостерігав за тренувальними іграми «Мальме» в Ла-Манзі в Іспанії, і після чудового голу, забитого Ібрагімовичем в ворота норвезького клубу «Мосс», вирішив придбати талановитого гравця. Бенхаккер повернувся до Амстердаму, і 22 березня 2001 року «Аякс» підписав з «Мальме» угоду про перехід Ібрагімовича до складу голландського клубу за рекордні на той час 7,8 млн. євро; це найбільша сума, яку отримував будь-який шведський клуб за свого гравця.

«Аякс»[ред.ред. код]

В «Аяксі» тренер Ко Адріаансе випускав Ібрагімовича на поле дуже рідко. Однак 29 листопада 2001 року його було звільнено, і команду очолив Рональд Куман, який почав регулярно включати Златана до стартового складу, і його кар'єра швидко пішла вгору. В сезоні 2001/02 років «Аякс» став чемпіоном Нідерландів.

В наступному сезоні Ібрагімович гучно заявив про себе на найвищому рівні європейського клубного футболу, в Лізі Чемпіонів. У своєму першому матчі в цьому турнірі проти чемпіона Франції ліонського «Олімпіка» він забив два гола, один з яких став справжнім футбольним шедевром: показавши чудовий дриблінг, він зумів обіграти бразильського захисника Едмільсона і з незручного гострого кута повз воротаря влучити у ворота. Ібрагімович бездоганно провів усі матчі турніру, в якому «Аякс» в той сезон дійшов до чвертьфіналу, де поступився з мінімальним рахунком майбутньому чемпіону Європи італійському «Мілану».

Напруга матчів у Лізі Чемпіонів дала про себе знати в національному чемпіонаті, який «Аякс» в той сезон завершив другим, поступившись «ПСВ (Ейндховен)». Втім, в наступному сезоні 2002/03 років «Аякс» знову здобув чемпіонський титул. Ібрагімович продовжував чудово грати як в національному чемпіонаті, так і, зокрема, в Лізі Чемпіонів, де він забив видовищний гол у ворота іспанської «Сельти». В груповому матчі проти «Мілана» 16 вересня 2003 року міланського півзахисника Дженнаро Гаттузо було видалено з поля за удар Ібрагімовича в обличчя; втім, в цьому сезоні «Аяксу» не вдалося вийти за межі групового турніру.

Наступний сезон почався для Ібрагімовича дуже вдало. 22 серпня 2004 року він забив в ворота «Бреди» неймовірний гол, який був визнаний глядачами каналу «Євроспорт» найкрасивішим голом року. В стилі Дієго Марадони від обіграв практично всю оборону «Бреди», постійно виконуючі фінти (один з яких обдурив навіть телевізійного оператора), а потім майстерно обійшов воротаря і спокійно пробив в порожні ворота. Але вже 31 серпня 2004 року, в останній день літнього трансферного вікна, Ібрагімович покинув «Аякс» і за 19 млн євро перейшов до туринського «Ювентуса».

«Ювентус»[ред.ред. код]

В «Ювентусі» він досить швидко здобув місце в стартовому складі, частково через травму одного з найкращих бомбардирів команди Давіда Трезеге, частково через особливу прихильність тренера клубу Фабіо Капелло до шведського гравця (Капелло вже намагався придбати Ібрагімовича, коли очолював «Рому»), але в основному завдяки своїй надзвичайній продуктивності. В сезоні 2004/05 Серії A він забив 16 голів; для італійського чемпіонату, в якому через традиційно добре організовану оборону італійських клубів нападнику, особливо іноземному, дуже важко проявити себе під час свого першого сезону в Серії A, такий початок вважається винятково успішним. Ібрагімович був визнаний вболівальниками «Ювентуса» найкращим гравцем клубу цього сезону.

Наприкінці сезону в пресі почали циркулювати чутки про те, що «Ювентус» начебто відмовився продати Ібрагімовича мадридському «Реалу» за 70 млн. євро; як було з'ясовано згодом, це була піар-компанія, влаштована агентом Ібрагімовича для підвищення його ціни на футбольному ринку.

14 листопада 2005 року Ібрагімович здобув шведський «Золотий м'яч» — нагороду, якою відзначається найкращий шведський футболіст року.

Наступний сезон був для Ібрагімовича більш важким і нервовим. Він завжди мав проблеми зі шведськими журналістами, і зі зростанням інтересу преси до нього напруженість стосунків з пресою також зростала. Протягом осені 2005 року роль Ібрагімовича в атаці «Ювентуса» поступово змінювалася; з центра поля він все більше відтягувався на фланг, від безпосередньо атакуючих функцій переходячи на роль плеймейкера і цільового гравця, для якої він виявився добре пристосованим завдяки своїм чудовим фізичним кондиціям. Він став менше забивати сам і більше робити голових передач.

Хоча він продовжував показувати дуже якісну гру, можливо, найкращу у своїй кар'єрі, преса почала критикувати його за відсутність голів. Коли у весняному колі італійського чемпіонату його фізичний стан дещо погіршився і якість його гри за межами штрафного майданчика також знизилася, у пресі, як італійській, так і шведській, вибухнула справжня буря: вболівальники і журналісти вважали, що замість Ібрагімовича треба більше давати грати кумиру вболівальників Алессандро Дель П'єро. Втім, Ібрагімович відіграв до кінця сезону у стартовому складі, а «Ювентус» в цьому сезоні став чемпіоном Італії. Попри це, він здобув серед журналістів репутацію людини гордовитої та нестриманої, особливо у Швеції, де це враження було підкріплене кількома його сварками зі шведськими журналістами, які набули резонансу у пресі.

Влітку 2006 року «Ювентус» і Ібрагімович втратили чемпіонські титули, здобуті в двох попередніх сезонах, внаслідок скандалу з договірними матчами; «Ювентус» був також переведений до нижчої ліги (Серії B). Нове керівництво клубу робило спроби умовити Ібрагімовича та інших провідних гравців залишитися у команді, але Златан і його агент твердо вирішили піти, і навіть погрожували судовим процесом, якщо клуб не погодиться скасувати контракт. 10 серпня 2006 року Ібрагімович підписав чотирирічний контракт з міланським «Інтернаціонале» (24,8 млн євро).

«Інтер»[ред.ред. код]

Сезон 2006/07 у складі «Інтера» Ібрагімович вдало почав матчем проти «Фіорентини», в якому забив один гол і зробив результативний пас, але потім трапилася низка не дуже вдалих ігор, як в чемпіонаті Італії, так і в Лізі Чемпіонів. Справи поліпшилися після перемоги з рахунком 4:3 над «Міланом» у міланському дербі; «Інтер» провів вражаючу безпрограшну серію з сімнадцяти матчів і вперше з 1989 року виборов чемпіонський титул в полі (скудетто 2006 року «Інтер» здобув лише завдяки дискваліфікації «Ювентуса»); тренер «Інтера» Роберто Манчіні зробив Ібрагімовича провідним нападником команди. Продуктивність Ібрагімовича в цьому сезоні дала підстави Роберто Манчіні і нападнику «Ліворно» Крістіано Лукареллі порівняти його з легендарним голландським бомбардиром Марко ван Бастеном.

В травні 2007 преса знову, як і в 2005 році, заговорила про можливий перехід Ібрагімовича до мадридського «Реала»[1]. Цього разу його трансфер до Іспанії вважається імовірнішим, позаяк «Реал» зараз очолює Фабіо Капелло, з яким Ібрагімович плідно співпрацював ще в «Ювентусі».

«Барселона»[ред.ред. код]

У 2009 році, в обмін на не менш перспективного гравця Самюеля Ето'о, футболіст перейшов до рядів іспанського гранда «Барселони». Дебютував за «барсу» 23 серпня 2009 року в матчі за Суперкубок Іспанії проти «Атлетік Більбао» . 28 серпня 2009 Златан виграв Суперкубок УЄФА. У першому турі іспанської Прімери сезону 2009 / 2010 в матчі проти команди «Спортінга» з Хіхон Златан забив свій перший гол за «Барселону». Після чого швед відрізнявся в трьох матчах поспіль. 20 жовтня Златан забив свій перший гол у Лізі чемпіонів 2009/2010 у матчі групового етапу проти «Рубіна». П'ять днів по тому Ібрагімович зробив дубль , відзначившись у матчі проти «Реал Сарагоси» (6:1). Проте 7 листопада Ібрагімович отримав травму стегна і вибув на три тижні. Він повернувся на матч проти «Реал Мадриду» , вийшовши на заміну замість Тьєррі Анрі на початку другого тайму , (на 56 -й хвилині) і з передачі Дані Алвеса забив переможний м'яч, відзначившись сьомий раз в семи зустрічах. 19 грудня 2009 Златан став переможцем Клубного чемпіонату світу з футболу 2009 , обігравши у фінальному матчі «Естудіантес» (2:1).

Перший гол у 2010 році Златан забив 14 лютого о матчі проти «Атлетіко Мадрид» . 6 березня Ібрагімович отримав червону картку в матчі проти «Альмерії» (2:2 ) , після чого пропустив одну зустріч. Під час розминки перед матчем іспанської Прімери проти «Атлетік Більбао» Златан пошкодив триголовий м'яз гомілки , в наслідок чого пропустив матч-відповідь чверть- фіналу Ліги чемпіонів 2009 / 10 проти « Арсеналу» ( 4:1) , і Ель- Класіко проти «Реала» ( 2:0) а також наступний матч ліги проти «Депортіво». Він повернувся на поле в матчі проти « Еспаньола» , вийшовши на 82 -й хвилині. Ібрагімович закінчив сезон з 16 забитими м'ячами , а « Барселона » виграла Ла Лігу , набравши 99 очок у 38 матчах. Свій останній гол за «Барсу» швед забив у матчі Суперкубка Іспанії , 14 серпня проти «Севільї» , а 25 серпня він зіграв останній матч за синьо -гранатових в рамках Кубка Жоана Гампера проти «Мілана». Після чого в ЗМІ стала з'являтися інформація про конфлікт Ібрагімовича з тренером «Барселони» Хосепом Гвардіолою.

«Мілан»[ред.ред. код]

У сезонах 2010/11-2011/12 на правах оренди виступав за італійський «Мілан»[2]. У 60 матчах забив 42 гола.

Парі Сен-Жермен[ред.ред. код]

З сезону першої французької ліги 2012/2013 виступає за французький Парі Сен-Жермен.

Національна збірна[ред.ред. код]

У складі збірної Швеції Ібрагімович вперше вийшов на поле 31 січня 2001 року у товариському матчі проти Фарерських островів, який закінчився нульовою нічиєю. В цьому матчі у складі збірної грали тільки гравці національних чемпіонатів скандинавських країн. Його перший турнірний матч у складі збірної відбувся 7 жовтня того же року; це був відбірний матч до чемпіонату світу 2002 року проти Азербайджану. Ібрагімович був у складі збірної у фінальній частині цього чемпіонату в Японії і Південній Кореї, де Швеції вдалося вийти з «групи смерті», в якій грали збірні Аргентини, Англії і Нігерії. Ібрагімович відіграв на цьому чемпіонаті лише один тайм в останньому матчі проти Сенегалу, який Швеція програла, пропустивши «Золотий гол» в додатковий час.

У відбірному циклі до чемпіонату Європи 2004 року Ібрагімович вже регулярно виходив на поле у стартовому складі, і після вдалого сезону в «Аяксі» він підійшов до фінальних ігор чемпіонату в Португалії в чудовій спортивній формі. У складі збірної він грав в атаці разом з зіркою шотландського «Селтіка» Генріком Ларссоном і Фредріком Юнгбергом з лондонського «Арсеналу». На чемпіонаті Ібрагімович показав дуже добру гру; він забив пенальті в матчі з Болгарією, а в матчі проти Італії на останніх хвилинах матчу зумів прорватися крізь добре організовану оборону італійців і, вистрибнувши у повітря спиною до воріт, неймовірним ударом п'яткою дістав м'яч на висоті півтора метри над полем і забив гол, зрівнявши рахунок. В цьому чемпіонаті Швеція дійшла до чвертьфіналу, в якому програла Нідерландам за результатами серії післяматчевих пенальті; Ібрагімович був одним з гравців, що не забив гол в цій серії.

Ібрагімович також зробив значний внесок у потрапляння Швеції до фінальної частини чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, хоча як він сам, так і збірна в цілому критикувалася на недостатню активність протягом цього відбірного циклу. В першому матчі чемпіонату проти Парагваю Ібрагімович був замінений після першого тайму і в наступній гри проти Англії не зміг вийти на поле через серйозне пошкодження. Наскільки воно вплинуло на його гру в наступних матчах збірної, невідомо; на цьому чемпіонаті Швеція вийшла з групи, але в ⅛ фіналу програла Німеччині.

Невдовзі після свого переходу до «Інтера» Ібрагімович був викликаний до збірної, щоб взяти участь в матчі кваліфікаційного турніру чемпіонату Європи 2008 року проти Ліхтенштейну 6 вересня 2006 року. Напередодні матчу Ібрагімович разом з Крістіаном Вільгельмссоном і Улофом Меллбергом всупереч правилам, встановленим тренерами збірної, відвідали нічний клуб. Хоча під час цієї прогулянки жоден з гравців нічого не пив, тренери збірної Ларс Лагербек і Роланд Андерссон знайшли порушення режиму серйозним і відіслали трьох гравців додому, і в матчі з Ліхтенштейном вони участі не брали.

Меллберг і Вільгельмссон, хоча і невдоволено, підкорилися рішенню тренерів, але Ібрагімович сприйняв його як особисту образу і відмовився грати за збірну в наступних матчах проти Іспанії і Ісландії (в яких Швеція перемогла без нього), а також у товариському матчі проти Єгипту 7 лютого 2007 року. Пізніше в пресі почали циркулювати чутки про повернення Ібрагімовича до збірної[3], які здійснилися 28 березня 2007 року, коли він вийшов на поле в кваліфікаційному матчі проти Північної Ірландії (Швеція несподівано програла 2:1). Ібрагімович забив в цьому матчі один гол, який не був зарахований через офсайд.

Стиль гри[ред.ред. код]

Ібрагімович — рослий (зріст 195 см, вага 84 кг), кремезний і потужний гравець; його виняткові фізичні кондиції — одна з головних його переваг. Після того, як він почав грати в Італії, ця перевага розвинулася ще більше, тому що тренер «Ювентуса» Фабіо Капелло, відомий своєю прихильністю до фізично міцних гравців, призначив йому спеціальну додаткову програму фізичної підготовки. Сам Ібрагімович визнавав, що він, мабуть, набрав кілька зайвих кілограмів, і саме це негативно вплинуло на якість його гри весною 2006 року[4]. Попри свої значні габарити Ібрагімович відрізняється стрибучістю і здатністю добре грати високо піднятою ногою, можливо, завдяки тому, що в юності він займався теквондо.

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений на шведській актрисі і фотомоделі Хелені Сегер . У пари є два сини - Максиміліан (нар. 22.09.2006 ) і Вінсент (нар. 06.03.2008 ). В даний час живе в Парижі , літо проводить у своєму літньому будиночку в Мальме . Ібрагімович має чорний пояс з тхеквондо. Ним він займався з дитячих років у клубі Мальме з тхеквондо - «Єдність» (англ. Unity ). Златан володіє п'ятьма мовами : шведською, боснійською , англійською, іспанською та італійською. Кумир для Златана - Мухаммед Алі. Про це він неодноразово згадував: в інтерв'ю для Евроспорт і у власній книзі.

Титули і нагороди[ред.ред. код]

  • Чемпіон Нідерландів (2002 і 2003, у складі «Аякса»)
  • Чемпіон Італії (2007, 2008, 2009 у складі «Інтернаціонале»; титули 2005 і 2006 років, здобуті у складі «Ювентуса», були скасовані дисциплінарною комісією внаслідок скандалу з договірними матчами; 2011 у складі «Мілана»)
  • Чемпіон Іспанії (2010 у складі «Барселони»)
  • Володар Кубка Італії (2006, у складі «Інтернаціонале»)
  • Володар Кубка Нідерландів (2002 у складі «Аякса»)
  • Володар Суперкубка Нідерландів (2003 у складі «Аякса»)
  • Володар Суперкубка Італії (2006 у складі «Інтернаціонале»)
  • Володар Суперкубка Іспанії (2009, 2010 у складі «Барселони»)
  • Володар Суперкубка УЄФА (2009 у складі «Барселони»)
  • Переможець клубного чемпіонату світу (2009 у складі «Барселони»)
  • Володар «Золотого м'яча» як найкращий шведський футболіст 2005, 2007, 2008, 2009 та 2010 років
  • Найкращий бомбардир Серії А (2009, 2012)
  • Найкращий іноземний футболіст Серії А (2005, 2008, 2009)
  • Найкращий футболіст Серії А (2008, 2009)
  • Найкращий футболіст Швеції (2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011)
  • Найкращий спортсмен Швеції (2007, 2010)
  • Нагорода імені Ференца Пушкаша: 2013

Статистика[ред.ред. код]

Станом на 19 травня 2011

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Всього
Ігри Голи Передачі Ігри Голи Передачі Ігри Голи Передачі Ігри Голи Передачі
«Мальме» 1999 6 1 0 6 1 0
2000 26 12 0 26 12 0
2001 8 3 0 8 3 0
Разом 40 16 0 0 0 0 0 0 0 40 16 0
«Аякс» 2001-02 24 6 1 3 0 0 6 2 1 33 8 2
2002-03 25 13 8 3 3 0 13 5 5 41 21 13
2003-04 22 13 10 3 0 0 6 2 4 29 15 14
2004-05 3 3 3 3 3 3
Разом 74 35 22 9 3 0 25 9 10 106 47 32
«Ювентус» 2004-05 35 16 4 0 0 0 10 0 3 45 16 7
2005-06 34 7 6 2 0 2 9 3 2 46 10 10
Разом 69 23 10 2 0 2 19 3 5 91 26 17
«Інтернаціонале» 2006-07 27 15 5 2 0 0 7 0 2 36 15 7
2007-08 26 17 9 1 0 1 7 5 1 34 22 11
2008-09 35 25 7 3 3 1 8 1 2 46 29 10
Разом 88 57 21 6 3 2 22 6 5 116 66 28
«Барселона» 2009-10 29 16 8 2 1 0 10 4 2 41 21 10
2010-11 0 0 0 1 1 0 0 0 0 1 1 0
Разом 29 16 8 3 2 0 10 4 2 42 22 10
«Мілан» 2010-11 29 14 11 4 3 0 8 4 1 41 21 12
Разом 29 14 11 4 3 0 8 4 1 41 21 12
Всього за кар'єру 329 161 72 24 11 4 84 26 23 437 198 99

Сім'я[ред.ред. код]

Ібрагімович одружений з колишньою шведською моделлю Геленою Сегер. 22 вересня 2006 року в подружжя народився син Максиміліан.

Цікаві дрібниці[ред.ред. код]

  • Ібрагімович має на обох передпліччях татуювання — серію цифр, яку вболівальники прозвали «кодом Ібрагімовича» (за аналогією з «Кодом Да Вінчі»). Це дати народження його батьків.
  • Ібрагімович став четвертим шведським гравцем в історії «Аякса»; до нього за цей клуб грали Інге Даніельссон, Петер Ларссон і Стефан Петерссон.
  • 84 % населення Русенгорда, району Мальме, в якому виріс Ібрагімович, складають іммігранти та їх нащадки, переважно біженці з Балканського півострова і Сомалі.
  • В ході опитування, влаштованого на сайті Zlatan.net в 2003 році, 61 % (4221) відвідувачів висловились на користь того, щоб на футболці Златана Ібрагімовича було написано «Zlatan»; 29 % (2014) підтримали напис «Ibrahimović», 9 % (617) утримались.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «La Liga - Real plot Ibrahimovic bid» (англійською мовою). Eurosport. Процитовано 2007-05-30. 
  2. «Ibra passes Milan medical». ESPN Soccernet. 2010-08-30. Процитовано 30 серпня 2010 року. 
  3. «Ibrahimovic agrees to return to Sweden side» (англійською мовою). ESPNsoccernet. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-03-02. 
  4. «Zlatan talar ut — om allt» (шведською мовою). Sydsvenskan.se. Процитовано 2006-09-25. 

Посилання[ред.ред. код]