Златокротові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Златокротові
Taupe doree.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Тенрекоподібні (Afrosoricida)
Родина: Златокротові (Chrysochloridae)
Gray, 1825
Роди
 Eremitalpa
 Chrysospalax
 Chrysochloris
 Cryptochloris
 Carpitalpa
 Chlorotalpa
 Calcochloris
 Amblysomus
 Neamblysomus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chrysochloridae
ITIS logo.jpg ITIS: 633418
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9389
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chrysochloridae

Златокротові (Chrysochloridae) — родина ссавців ряду тенрекоподібних, ці невеликі тварини мешкають в Південній Африці.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

На вигляд ці звірі більше нагадують не кротів, а підземних гризунів — цокорів. При цьому філогенетично златокротові ближче до тенреків і видрових землерийок. Крім того, златокротові мають дивовижну схожістт з австралійськими сумчастими кротами (Notoryctes), хоча і належать з ними до різних систематичних груп.

Розміри златокротових дрібні і середні: тіло завдовжки 8-24 см, хвіст рудиментарний. Тіло округле, покрите коротким густим хутром червоного, жовтого, оливкового або коричневого кольору з червоним металевим блиском. Голова декілька сплощена зверху. Носовий відділ не загострений; кінець морди ороговілий і допомагає при ритті землі. Ніздрі при копанні землі прикриваються клапанами. Рудиментарні очі приховані під шкірою. Вушні раковини непомітні. Передні лапи у златокротових 4-палі (немає 5 пальця), задні, — 5-палі. Між пальцями на задніх лапах є перетинки. Третій палець передніх кінцівок озброєний великим копальним кігтем. Зубів від 36 до 40. Сосків 2 пари (грудна і пахова). У самців і самок урогенітальний тракт відкривається в єдиний отвір — клоаку.

Спосіб життя і харчування[ред.ред. код]

Златокроти водяться в Південній Африці, зустрічаючись від мису Доброї Надії та Камеруну, Заїру, Уганди, Кенії і Танзанії. Мешкають в різних ландшафтах: лісових, рівнинних, гірських і болотистих, а також в окультурених. Віддають перевагу місцевостям з м'якими ґрунтами, зокрема піщані пустелі. Спосіб життя підземний, риючий. Златокроти, подібно до звичайних кротів, влаштовують складні системи підземних ходів, розташованих в декілька ярусів: приповерхневих, кормових і житлових з гніздовими камерами. Ходи златокроти риють за допомогою морди і могутніх передніх лап, які, на відміну від лап кротових, розташовані під тілом, а не з боків. Нерідко, особливо в дощовий сезон, вони виходять на поверхню, переслідуючи виповзаючих земляних черв'яків. Окрім черв'яків, ґрунтових комах і інших безхребетних, вони поїдають безногих ящірок, вбиваючи їх ударами кігтів. У посушливий сезон і при похолоданні впадають в неглибоку сплячку. Завдяки ефективному обміну речовин багато видів взагалі не потребують води, отримуючи її з їжею. Самки всіх видів зазвичай приносять по 2 дитинчата. Поза сезоном розмноження златокроти солітарні і територіальні.

Систематика[ред.ред. код]

Підродина Chrysochlorinae[ред.ред. код]

Підродина Amblysominae[ред.ред. код]

Викопні останки златокротів відомі з міоцену.

Література[ред.ред. код]

Українські наукові праці, що підтверджують назви златокріт, златокротові:

  • Зиков О. — Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria):стан і проблеми, Праці зоологічного музею Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, том 4, 2006р. PDF
  • Карабута О.П. Морфемна будова зооназв // Зб. наук. праць. Південний архів. Філолог. науки. — Херсон, 2003. — Вип. ХХІ. — С. 63-67 (УДК 81’373.611)
  • І. Загороднюк — Наукові назви рядів ссавців: від описових до уніфікованих / Вісник Львівського Університету, Серія біологічна. 2008. Вип. 48. с. 33-43