Златоуст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Златоуст
рос. Златоуст
Coat of Arms of Zlatoust.svg Flag of Zlatoust.svg
Герб Златоуста Прапор Златоуста
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Златоустівський міський округ
Код ЗКАТУ: 75412
Основні дані
Час заснування: 1754
Статус міста з 1865 року
Населення 186 977 [1]
Площа 136,4 км²
Поштові індекси 456200
Телефонний код +7-3513
Географічні координати: 55°10′00″ пн. ш. 59°40′00″ сх. д. / 55.166666666667° пн. ш. 59.666666666667° сх. д. / 55.166666666667; 59.666666666667Координати: 55°10′00″ пн. ш. 59°40′00″ сх. д. / 55.166666666667° пн. ш. 59.666666666667° сх. д. / 55.166666666667; 59.666666666667{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Влада
Веб-сторінка http://www.zlat-go.ru
Голова адміністрації Жилін В'ячеслав Анатолійович (в.о.)
Карта
Златоуст (Росія)
Златоуст
Златоуст

Златоуст — місто (з 1865) обласного підпорядкування в Челябінській області, в Уральському федеральному окрузі, Росія.

Панорама Златоуста

Місто розташоване в європейській частині Росії, на річці Ай (басейн Уфи), за 110 км на захід від обласного центру м. Челябінськ (160 км залізничною лінією) і за 1750 км на схід від Москви (1941 км залізницею). Через місто проходить Південноуральська залізниця, поруч з містом проходить автодорога М-5.

У межах міської зони Златоуст займає 118,2 км², довжина з півдня на північ — 15,4 км, із заходу на схід — 10,4 км. Златоуст одне з найбільш високогірних міст Уралу, житлові квартали розташовані на висоті 400–600 м над рівнем моря. Поруч з містом, на схід від нього, проходить межа поділу частин світу Європи та Азії.

Уродженці Златоуста[ред.ред. код]

П.І. Дударєв – розвідник взводу пішої розвідки 681-го Мишкольцького стрілецького полку 133-й Смоленської стрілецької дивізії 40-ої армії 2-го Українського фронту, червоноармієць. Народився в місті Златоуст нині Челябінської області в родині робітника. Росіянин. Рано залишившись без матері, виховувався в дитбудинку. Закінчив семирічку. З 1940 жив і працював у радгоспі «Енисей», нині селище Новоєнісейськ, Єнісейського району Красноярського краю. У жовтні 1943 року був мобілозований у Червону Армію Єнісейським райвійськкоматом. На фронті із грудня 1943 року. Воював рядовим розвідником у взводі пішої розвідки 681-го стрілецького полку 133-й стрілецької дивізії. Член ВКП(б) з 1944 року. 24 березня 1944 року у складі розвідгрупи одним з перших переправився через ріку Дністер біля села Василівка (Сокирянський район Чернівецької області України). Розвідники сходу увірвалися в розташування супротивника, але опинилися в оточенні. Дударєв пустив у хід гранати, потім пішов у рукопашний бій. Він особисто знищив 19 гітлерівців й вирвався з оточення. 28 березня в боях на плацдармі в села Медвежа (Бричанський район Молдавії) з бійцями протягом 4 годин відбив 8 атак супротивника й утримав рубіж. У наступних боях брав участь у зухвалих нічних розвідках. За період з 8 до 30 березня на його рахунку значилося 30 цінних «язиків». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм червоноармійцеві Дударєву Павлу Івановичу привласнене звання Героя Радянського Союзу. Але високі нагороди Батьківщини він одержати не встиг. На початку 1945 року червоноармієць Дударєв воював вже в складі 574-го стрілецького полку 121-ої стрілецької дивізії. Пропав безвісті 26 лютого 1945 року під час бою на території Польщі в районі міста Катовіце (Силезське воєводство). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки (6 березня 1944, 31 березня 1944), орденом Слави 3-го ступеня (2 березня 1944), медалями. Його ім’ям названі вулиці в місті Єнісейськ і в селі Василівка Чернівецької області.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Офіційний сайт Златоустівського міського округу