Злочинність у Швеції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Злочинність у Швеції — стан правопорушень та правопорядку Швеції. На 9350000 громадян Швеції відомо про 1410000 злочинів[1], до влади в 2009 р. (близько 151 злочинів на 1000 жителів). Число зареєстрованих злочинів зросла радикально, бо збір статистичних даних почався в 1950 р.. Багато що з цього було приписано вищому рівню звітності злочинів, але основним фактором є абсолютне збільшення випадків злочинів[1][2].

Збільшення повідомлень про насильницькі злочини у Швеції з 1976 р. до 2006 р.. За три десятиліття повідомлення про насильницькі злочини збільшилася на 200%

Динаміка злочинності[ред. | ред. код]

Зареєстровані злочини на душу населення у Швеції збільшилася в період між 1950 р. та 2005 р.. Статистика повідомлень про насильницькі злочини, зґвалтувань і грабежі різко зросли, але повідомлення про крадіж зі зломом скоротилося після 1989 р.

Історична статистика[ред. | ред. код]

  • 1950 р. був роком, коли Швеція розпочала записувати національну статистику злочинів. У 1950 р. було зареєстровано 195 000 злочинів.
  • У 1964 р. це число становило 368 000 випадків правопорушень.
  • У період між 1975 та 1990 рр., кількість зареєстрованих злочинів збільшилася на 61 відсоток з постійною швидкістю. У 1990-ті роки і в останні роки їх число коливалося в межах року, але в цілому не росте.

Злочинність демографічна[ред. | ред. код]

Люди не-шведського походження надмірно представлені в статистиці злочинів Швеції.

  • У період між 19972001 рр., 25% з майже 1520000 злочинів було скоєні особами, що народилися за кордоном Швеції, в той же час як майже 20% були вчинені громадянами Швеції іноземного походження, які народилися у Швеції. З Північної Африки та Близького Сходу були надмірно представлені[3].

Злочинність за типом[ред. | ред. код]

Злочинів станом на 2003 р. пов'язані з 53% крадіжок, 13% були хуліганство (грабежі з нападами і сексуальним насильством), 12% розбій і руйнування, 6% була торгівля людьми («трафік» не рахуючи незначних інцидентів), 5% були пов'язаним із шахрайством і 3% були пов'язані з наркотиками. Багато злочинів не повідомляється. За даними досліджень, лише 22% людей постраждали від насильства; постраждали від злочинів в органах влади близько 50% людей (вандалізм). Деякі збільшуються в статистиці відносно до вищого рівня звітності.

Вбивства[ред. | ред. код]

У 2009 р. — початок 2010 р. було 232 вбивства (повідомлення прес-центру шведської поліції). З цих 232 вбивства було 93 смертельні випадки в результаті замаху на вбивство, напади або вбивства були невідомого походження (18 смертей), 7 смертей відбулася за кордоном Швеції, 5 — під слідством. Фактичне число вбивств склало до 93 в 2009 р., а середня фактична цифра була 94,25 у період з 2002 до 2009 р.. Це дає статистично близько 1 вбивства на 100000 громадян Швеції[1]. Повідомлення про вбивства у Стокгольмі знаходиться на одному рівні з більшістю міст, щорічно близько 3 вбивств на 100 000 жителів, хоча цифри важко порівняти у зв'язку з великими коливаннями між роками. Вбивства значно рідше, ніж у XIX столітті і у більш ранніх епох. Хоча залежить від вивчення цього питання від фіксування в архівних документах фактів злочинів.

Поточні показники вбивств у Стокгольмі з 1400 р.. Статистика знизилася значно: з 45 на 100000 громадян до мінімуму 0,6 у 1950-х роках. Але в останні десятиліття стали повільно зростати статистичні показники вбивств

Суїциди[ред. | ред. код]

Згідно з соціологією медицини Швеція стала лідером у статистиці Європи з суїцидів серед шведів самогубців при високому рівні матеріального достатку та низькому духовному житті (див. Культура Швеції — «Шведська сім'я»; «Відношення до гомосексуальності» — Церква Швеції)[4][5][6].

Злочини на сексуальному ґрунті[ред. | ред. код]

  • У 2009 р. було 15 700[7] повідомлень про сексуальні злочини у Швеції, тобто відбулося зростання на 8% у порівняно з 2008 р., з яких 5940 були зґвалтуванням і сексуальними домаганнями (у тому числі ексгібіціонізм), що склало 7590 доповідей[1].
  • У квітні 2009 р. було повідомлено, що злочини на сексуальному ґрунті зросли на 58% більше, ніж за попередні десять років[8]. За даними дослідження 2009 р. Європейського Союзу, Швеція має один з найвищих показників зареєстрованих зґвалтувань в Європі[9].

Існує дискусія про те, чому такі показники настільки високі (майже 168 злочинів на сексуальному ґрунті на 100 000 жителів). Деякі стверджують, що високі показники в порівнянні з іншими країнами не відображають відмінностей у частоті правопорушень, але через відмінності в інших факторах, таких, як практика кількох злочинів проти однієї жертви (наприклад, насильство в сім'ї)[1], набагато вище, звітність про сексуальні злочини жертвами, ніж в інших національних культурах, і набагато ширше визначення кримінальної сексуальної поведінки і прогресивніше ставленням до того, що являє собою сексуальне переслідування (Швеція була піонером у своєму підході до зґвалтування — наприклад, була однією з перших країн у світі, що забороняють зґвалтування в шлюбі з 1965 р.[10] набагато раніше, ніж в інших західних країнах — наприклад, у Німеччині заборонено таке було тільки в 1997 р.[11]). Тим не менше, Швеція з високими показниками злочинності дійсно відображає серйозні проблеми з сексуальними злочинами: в 2009 році в дослідженні Європейського Союзу, дослідник заявив, що високий рівень зґвалтувань Швеції не може бути пояснений схильністю повідомляти зґвалтування, і що зґвалтування було дійсно поширеніше саме у Швеції[9]. Міжнародна амністія звинуватила Швеці. у «глибоко вкоріненій патріархальній гендерній нормі»[8] (проте в 2006 р. Швеція займала місце «номер один» серед країн з гендерною рівністю[12]). Іммігранти вп'ятеро більш звинувачуються у сексуальних злочинах[3]. Доповідь шведських демократів опублікована у вересні 2010 р. і сформована з 114 із 253 судових рішень з усієї країни, має заяву, що 48% засуджених ґвалтівників у Швеції в 2009 р. народилися за кордоном Швеції[13]. Швеція є однією з небагатьох країн у світі, де є кримінальна відповідальність за купівлю статевих актів (клієнт здійснює сексуальний злочин, але не повія, яка вважається потерпілою). Закон не робить відмінностей між добровільною і примусовою проституцією.

Вуличні пограбування[ред. | ред. код]

  • В кінці 1990-х років певні злочини привернули увагу засобів масової інформації: це вуличний грабіж серед молоді. Деякі групи звинуватили іммігрантів через це відбулося збільшення за ці роки, хоча статистика мала падіння з 1994 р., але щодо іммігрантів, що залишилися у Швеції. Деякі райони визначають криміногенну ситуацію у відповідних містах — «Бергсієн» у Гетеборзі, «Рінкебю» в Стокгольмі, і «Русенгорд» у Мальме. Ці райони з низьким соціально-економічними стандартами життя і високим рівнем безробіття призвели до сегрегації. У той же час швидкість зростання злочинів серед іноземців пов'язані були з реєстрацією, що знаходиться на значному рівні для шведських стандартів, але низьке — у порівнянні з іншими країнами світу. З приводу цього було багато суперечок в шведських ЗМІ з опонентами підтримки претензій результату ксенофобії, ворожості і нерозуміння, в той же час як інші критикують ЗМІ, що ті не передають статистику злочинів серед іммігрантів.
  • Дослідження опубліковане в 2000 р. Національною радою з попередження злочинності[14]: Про підлітків у 9-х класів, 10% хлопчиків і 5% дівчаток мали на меті пограбування протягом попередніх 2 років. Темпи зростання злочинності серед гімназистів були приблизно однаковими. 10% хлопчиків і 5% дівчаток опитаних зізнався, що пограбували когось. Бажані об'єкти були переважно гроші (35%) і мобільні телефони (34%). Середнє значення вкрадених речей були близько 700 шведських крон (~ 90 доларів США). Ювенальна юстиція про грабежі повідомляє поліцію щорічно.
Місто 1995 1996 1997 1998 1999, Січень — Червень
Мальме 53 58 170 210 196
Стокгольм 569 411 709 682 613

Те ж саме дослідження також показало, що лише близько 50% грабежів було зареєстровано в поліції.

Покарання[ред. | ред. код]

Частка населення ув'язнена в пенітенціарних установах значно нижча, ніж у більшості інших країн світу.

  • З 100 000 жителів, 79 перебували в пенітенціарних установах в 2001 р., що трохи вище, ніж у інших скандинавських країнах. У порівнянні з більшістю промислово розвиненими країнами Європи ці показники підвищилися швидко на близько як 100 (Англія та Уельс 125, Німеччина 97, Італія 90), і деякі держави Східної Європи є у діапазоні 150–300. Росія займає місце вище, ніж Швеція з 577 ув'язненими на 100000 громадян, поступаючись лише США з показником у 743[2]. Деякі з цих чисел можуть бути пов'язані зі змінами типу ув'язнень. Наприклад, Швеція робить часте використання електронних кайданів, що дозволяють ув'язненим жити вдома (але під постійним наглядом поліції, в тому числі проти-алкогольної поліції).

У той же час, за останні роки чисельність ув'язнених на душу населення збільшився згідно із загальним зростанням насильства і зі злочинами пов'язаними з наркотиками. Шведська тюремна система зазвичай не важка. Акцент робиться на гуманне поводження з ув'язненими та їх реабілітацію. Як правило строки під арештом короткі і ув'язнені користуються високим стандартом обмеженого життя. Максимальне покарання довічного ув'язнення («життя»), через позбавлення волі на невизначений термін не більше ніж оболонка природного життя ув'язненого, а ув'язнений як правило буває звільнений по 15-20 роках ув'язнення від моменту арешту.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Brå. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 9 березня 2022. 
  2. von Hofer, Hanns (2008). Brott och straff i Sverige 1750–2005: Historisk kriminalstatistik 1750–2005 Diagram, tabeller och kommentarer.[недоступне посилання з квітня 2019] Kriminologiska Institutionen, Stockholms Universitet.
  3. а б Immigrants behind 25% of Swedish crime. thelocal.se. 14 грудня 2005. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 17 January 2011. 
  4. «Статистика самоубийств», Проєкт «О жизни» (lossofsoul.com), Гетсби, 2012 г. [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. «Статистика суїциду у різних країнах», Проєкт «Про життя» (lossofsoul.com), Гетсбі, 2012 р. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 27 лютого 2013. 
  6. Самоубийства в Швеции, Категория: Шведская жизнь [Архівовано 4 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 27 лютого 2013. 
  8. а б Swedish rapists ‘enjoy impunity’: Amnesty International. thelocal.se. 28 квітня 2009. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 17 January 2011. 
  9. а б Sweden tops European rape league. thelocal.se. 27 квітня 2009. Архів оригіналу за 11 січня 2011. Процитовано 17 January 2011. 
  10. Elman, R Amy (1996). Sexual subordination and state intervention: comparing Sweden and the United States. Berghahn Books. с. 90. ISBN 1-57181-071-4. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 27 лютого 2013. 
  12. Nordics show way in sex equality. BBC News. 21 November 2006. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 27 лютого 2013. 
  13. Vinthagen Simpson, Peter (25 August 2010). Sweden Democrats publish report on rape. thelocal.se. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 27 лютого 2013. 
  14. Ungdomar som rånar ungdomar — i Malmö och Stockholm, BRÅ-rapport 2000:6. ISBN 91-38-31609-9

Посилання[ред. | ред. код]