Злоякісна пухлина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Злоякісна пухлина
Tumor Mesothelioma2 legend.jpg
Корональне КТ-сканування, на якому показано рак правої плевральної мембрани, зовнішня поверхня легенів і внутрішня поверхні грудної стінки, злоякісна мезотеліома.
Легенда: → пухлина ←, * плевра, 1 і 3 - легені, 2 хребет 4 ребра, 5 аорта, 6 селезінка, 7 і 8 нирки, 9 печінка.
МКХ-10 D00
МКХ-9 140

239

DiseasesDB 28843
MedlinePlus 001289
MeSH D009369

Злоя́кісна пухли́на — патологічний процес, зумовлений неконтрольованим розмноженням клітин, інвазією та, іноді, метастазуванням. В залежності від типу тканини, клітини якої перетворились на злоякісні, розрізняють рак, саркому, лімфому та інші види злоякісних пухлин.

Характеристика[ред.ред. код]

Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражені тканинні аплазія, атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередка. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місцедеструктуриючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм відносять, наприклад, базаліому шкіри.

Історія[ред.ред. код]

Вперше злоякісні пухлини були описані в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н. е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від введеного Гіппократом (460–370 до н. е.) терміну «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н. е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латину: лат. cancer — рак. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.

В Україні ще 1920 року були засновані Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології та Київський рентгено-радіологічний та онкологічний науково-дослідний інститут. Останній опрацював багато питань рентґенології і радіобіології, методики діагностики та комплексного лікування злоякісних пухлин.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої дитини.

Захворюваність[ред.ред. код]

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно у світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.[1]

Ситуація в Україні[ред.ред. код]

Нині кожний 270 українець має діагноз злоякісного новоутворення, кожний 50-тий українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням. За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25% і продовжує зростати на 2,6-3% на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» злоякісних новоутворень. Щороку в Україні виявляється понад 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від них, причому 35% померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від злоякісних пухлин.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на злоякісне новоутворення в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис. населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та Запорізькій областях цей показник сягнув 365–475 на 100 тис. населення. Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5% людей з встановленим діагнозом злоякісної пухлини відмовляються від лікування через брак коштів.

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища, що володіють такою властивістю, називають канцерогенами.

  • Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та ін. Їх загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.
  • Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання (α-, β-, γ-випромінювання, рентгенівські промені).
  • Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів (герпесоподобний вірус Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатитів B і C (печінки), які несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з їх подальшою малігнізацією.
  • Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози).
  • Генетичні фактори — до розвитку злоякісних новоутворень можуть призводити різноманітні молекулярні та генетичні аномалії, зокрема мутації, делеції, перестановки генів тощо. Генетичні аномалії можуть виникати спорадично або передаватись спадково (наприклад мутація в прото-онкогені RET, що призводить до розвитку медулярної карциноми щитоподібної залози).

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогена (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд здібностей, не властивих нормальним клітинам організму — промоція.

Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу, втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку «пухлинна клітина — організм», що призводить до утворення метастаз. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенний шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки і т. д.).

Класифікація за системою TNM[ред.ред. код]

Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних та віддалених метастаз. Рутиино застосовується для кілінчної характеристики злоякісних пухлин. Остання редакція TNM видана в 2010 році.

T — tumor[ред.ред. код]

Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та класифікує основний осередок пухлини.

  • Tis або T0 — так звана пухлина «in situ» — тобто пухлина в межах однієї тканини.
  • T1-4 — позначає різну ступінь розвитку осередка. Для кожного з органів існує окрема розшифровка кожного з індексів.
  • Tx — практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли виявлені метастази, але не виявлено основне вогнище.

N — nodulus[ред.ред. код]

Від латинського лат. nodulus — вузлик. Описує і характеризує наявність метастазів суто у лімфатичні вузли.

  • Nx — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність невідома.
  • N0 — метастазів не виявлено при проведенні дослідження (з метою виявлення метастазів).
  • N1 — регіонарні метастази у лімфатичні вузли виявлені.
  • N2 — метастази виявлені у віддалених лімфатичних вузлах.
  • N3 — метастази виявлені у регіонарних та віддалених лімфатичних вузлах. Однак на прктиці не використовують, так як у 99,99% випадків N2 означає що у регіонарних лімфовузлах теж уже є метастази.

M — metastasis[ред.ред. код]

Наявність метастазів (нових вогнищ, осередків пухлини) у інших органах та системах.

  • Mx — наявні клінічні ознаки але інші методи досліджень не підтверджують наявність метастазів; виявлення віддалених метастазів не проводилося, їх наявність невідома.
  • M0 — віддалених метастазів не виявлено при проведенні усіх можливих досліджень (з метою виявлення метастазів).
  • M1 — виявлені метастази у інші органи і системи.

P та G[ред.ред. код]

Для деяких органів або систем органів застосовуються додаткові параметри — P або G, в залежності від системи органів. Вони характеризують ступінь диференціювання її клітин.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]