Зміїний (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острів Зміїний
Вид на острів Зміїний з моря, літо 2007 року
Вид на острів Зміїний з моря, літо 2007 року
Карта

Розташування о. Зміїний на північному заході Чорного моря (ПЗЧМ)
Розташування о. Зміїний на північному заході Чорного моря (ПЗЧМ)

Місце знаходження Чорне море
Координати 45°15′18″ пн. ш. 30°12′15″ сх. д. / 45.25500° пн. ш. 30.20417° сх. д. / 45.25500; 30.20417Координати: 45°15′18″ пн. ш. 30°12′15″ сх. д. / 45.25500° пн. ш. 30.20417° сх. д. / 45.25500; 30.20417
Площа 0.17 км²
Найвища точка 41 м
Країна Україна Україна
Адм. одиниця Одеська область
Населення ≥ 30[1]

О́стрів Змії́ний (рум. Insula Șerpilor, дав.-гр. Λευκός, грец. Φίδονισι, тур. Yilan Adası) — острів в Чорному морі, що належить Україні та визначає її територіальні води.

Житлові комплекси на острові утворюють селище Біле Кілійського району Одеської області.

Розмежування виняткових (морських) економічних зон та континентального шельфу України та Румунії навколо острова визначено рішенням Міжнародного Суду в Гаазі 3 лютого 2009 року.[2]

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Острів Зміїний розташований у північно-західній частині Чорного моря, приблизно за 37.5 кілометри від узбережжя на схід від дельти Дунаю.

Географічні координати острова — 45°15'18 північної широти, 30°12'15 східної довготи.

Острів має хрестоподібну форму, завдовжки по крайніх точках 615 і завширшки 560 метрів, площа 20,5 га.

Найближчі населені пункти України — порт Усть-Дунайськ та м. Вилкове.

Найближчий населений пункт Румунії — м. Суліна.

Рельєф і геологічна будова[ред.ред. код]

Скелі острова Зміїний
Рельєфна карта острову Зміїний
Карта острова

Острів утворений міцними гірськими породами і має скелясті обривисті береги, висота берегів сягає 4-5 м у північно-східній частині та 25 м у південно-західній. Максимальна висота — 41,3 м над рівнем моря. Береги острова в основному урвисті, але існують і 4 пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий», «Бандитський». У центрі острова плоске плато, у північно-західних та південно-східних кінцях берег являє собою маленькі півостровки, на північному сході виділяється більший. Це єдине тектонічне підняття на великому (64 000 км²) північно-західному шельфі Чорного моря, значно віддалене від берегів. Зміїний виділяється унікальним географічним положенням. Він складений з осадових, грубо уламаних порід, які чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами, строкато кольоровим відкладенням. На острові є розщелини та гроти, що йдуть від моря у глибини материкової скелі, але це природні розломи, зумовлені заляганням порід.

Максимальна висота досягає 21 м від берегової лінії, особливо на півдні та закінчується там, де скелі з крутими схилами. Обидва береги: південний та східний мають хвилеподібні лінії, кожна з яких утворює затоку. Північний та західний береги значно нижчі, скелі ледве підіймаються над морем. Північне узбережжя звивисте, являє бухту, а на заході воно майже пряме.

Глибина моря біля берега, як правило, низька: на півночі — це 5-6 м, 13-23 м на півдні, на сході 9-19 м та 10-16 м на заході.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат острова Зміїний помірний, степовий. З частими вітрами, змінами погоди та високою вологістю повітря. Середня температура зими коливається від 0 до 2°С, літа — від 19 до 24°С. Абсолютний максимум температури +40°С, абсолютний мінімум −30°С. Середньорічна сума опадів близько 300 мм. Панівними напрямами вітру і хвиль є західний і північно-східний.

Флора[ред.ред. код]

На порівняно тонкому шарі ґрунту острова поширені степові трави. Там відсутня природна деревна рослинність, хоча ведуться спроби виростити дерева, але цьому заважають сильні вітри.

Фауна[ред.ред. код]

Острів Зміїний використовується перелітними птахами для відпочинку при сезонних міграціях. У весняний період на острові спостерігається до 200 видів мігруючих птахів, 28 з яких занесені до Червоної книги. Восени — 156 видів, 37 із них червонокнижні. В окремі роки на острові відпочиває до 45 % видів орнітофауни країн СНД.

Також на острів з гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, від яких острів і отримав свою сучасну назву.

У прилеглих до острова водах зареєстровано 58 видів риб (з яких 12 видів «червонокнижні»: докладніше див. у статті «Іхтіофауна острова Зміїний»), 3 види дельфінів та 6 видів крабів, з яких 4 теж занесені до Червоної книги України. А також щонайменше 13 видів рідкісних рослин.

Зараз окрім собак та кішок, на Зміїному зареєстровано 4 види ссавців. Це щури, два види кажанів, миша хатня та курганцева.

Екологічний стан[ред.ред. код]

Острів Зміїний є найвіддаленішим і, імовірно, найчистішим куточком української землі. Указом Президента України від 9 грудня 1998 № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», до складу якого включено екологічно цінну частину острову з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га.

Наказом Мінприроди України від 27 січня 2005 р. № 54 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний».

Історія[ред.ред. код]

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е. — там він називався Левка (Білий).

Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор'я 8-6 століть до н. е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним з численних сакральних елементів культури стародавніх греків.

Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 18371843 рр. значну кількість будівельних матеріалів з цих руїн використали для будівництва на острові маяка.

Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота.

З I ст. до н. ери до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. — Візантії.

З 15 сторіччя острів належав Османській імперії.

Острів Зміїний 1896 року

Після закінчення російсько-турецької війни 17871791, згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії.

Відтак в околицях Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М.Крицький склав першу карту острова.

Після поразки Росії в Кримській війні 18531856 острів відійшов до Румунії. На ньому розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії, дислокований там протягом 90 років. Зокрема, 1938 року на острові ув'язнили керівників забороненої румунським урядом «Залізної Ґвардії»[3].

Під час Другої світової війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.

Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Румунії), острів Зміїний з 12-ї години 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР.

З 1956 року на острові була дислокована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу.

Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 р., а поділ виняткових економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до моменту падіння СРСР. При цьому СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі вп'ятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі — по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.

2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.

У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання суперечки щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія «Чорноморнафтогаз» заявила, що не бачить економічної доцільності в освоєнні родовищ шельфу довкола острова[4] ані з української, ані з румунської ділянки.

Судовий розгляд щодо українсько-румунського розмежування на морі[ред.ред. код]

Проходження україно-румунської лінії розмежування виключних економічних зон біля острова Зміїний відповідно до рішення Міжнародного суду. Пояснення див. в тексті.
Варіанти проходження лінії розмежування виключних економічних зон на Чорному морі: український, румунський, та запропонований за часів СРСР.

16 вересня 2004 року Румунія зробила подання в Міжнародний Суд у Гаазі з приводу того, чи вважати острів Зміїний островом чи скелею, що має визначний вплив на схему розмежування континентального шельфу в даному районі.

19 травня 2006 р. Україна зробила подання контрмеморандуму, після чого, у грудні 2006 року Румунія направила в суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 року Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, після чого суд розпочав розгляд справи по суті.

2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес по острову Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, то його розташування не враховувалось при визначенні шельфу та більша частина шельфу відійшла б Румунії, у іншому випадку — Україні.

Спочатку свою позицію в суді представляла Румунія, з 8 вересня — Україна. Засідання суду тривало до 19 вересня 2008 року.[5]

Остаточне рішення по справі суд ухвалив 3 лютого 2009 року. Згідно з ним, острів Зміїний було визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому о. Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони.[6] В тому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування виключних економічних зон між Україною та Румунією (див. ілюстрації), що стала компромісом між румунською та українською позиціями.

Судове рішення[ред.ред. код]

Вивчивши аргументи сторін та історію питання, а також можливі прецеденти, суд прийняв одноголосне рішення:

Лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року,[7] проходить по дузі радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2 з координатами 45°03'18.5'' північної широти та 30°12'21.5'' східної довготи, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України. Від точки 2 лінія розмежування проходить по рівновіддаленій лінії через точки 3 (координати 44°46'38.7'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи) та 4 (координати 44°44'13.4'' північної широти та 31°10'27.7'' східної широти) до точки 5 (координати 44°02'53.0'' північної широти та 31°24'35.0'' східної широти). Від точки 5 морський кордон проходить по рівновіддаленій від румунського та українського узбережжя лінії напрямком на південь, починаючи від геодезичного азимуту 185°23'54.5'' і до точки, де він перетинається з економічною зоною Туреччини.[2] Таке проходження лінії розмежування практично точно відтворює лінію, запропоновану радянською стороною на переговорах про розмежування з Румунією в 1987 році.[8]

Сучасність[ред.ред. код]

У 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив програму господарської діяльності на о. Зміїний до 2006 року.

При реалізації комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 20022006 рр. було освоєно 47 млн грн. (із них 38,7 млн грн. направлені з державного бюджету).

У рамках програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Також на острові споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджено дерева. Споруджується причал для малотоннажного флоту. У перспективі планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження регулярного судноплавного сполучення з м. Кілія.

На острові відкрито пошту, філію банку «Аваль», ретранслятор мобільного зв'язку, налагоджено кабельний зв'язок (телефон центрального комутатора +380(48)7431510). У 2003 році на острові створена науково-дослідна станція «Острів Зміїний», на якій постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

На реалізацію комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 20072011 рр., затвердженої 27 грудня 2006 р., заплановано направити 253,3 млн грн.

На початок 2007 року на острові постійно проживало близько 80 осіб: прикордонники, науковці, технічний персонал маяка.

8 лютого 2007 року Верховна Рада України ухвалила постанову про надання господарським та житловим комплексам на Зміїному статусу селища з присвоєнням назви Біле з підпорядкуванням Кілійському району. Ця постанова викликала протести, висловлені у вербальній ноті румунськими дипломатами, які українська сторона розцінила як втручання у внутрішні справи[9].

На Зміїному утримують кілька свиней і кіз. Досить багато курей. На невеликих клаптиках землі вирощують овочі. Найбільшу проблему становить відсутність джерел прісної води, тому її привозять з материка. Транспортне сполучення острова з материком здійснюється з використанням гелікоптера (для цього влаштовано спеціальний майданчик) чи морських суден (судно «Касатка»). На острові є автодорога і кілька автомобілів.

У 2012 році вийшов фільм «Солдати удачі», події якого, за сценарієм, розгортаються на острові Зміїний, хоча насправді зйомки велись на іншому, набагато більшому острові.

Походження назви та інші найменування острова[ред.ред. код]

Давні греки називали його «Острів Ахілла», через те, що там було розташовано храм Ахілла і похований сам Ахілл. Інша давньогрецька назва острова — Λευκός (Leuce Island; грец. «Білий Острів»). «Білим» називали острів також римляни — лат. Alba.

Інші назви (зокрема, сучасна українська назва «Зміїний») пов'язані з тим, що на острові водилось багато змій (вужів), які припливали сюди з гирла Дунаю (зокрема, на деревних гілках) та жили тут у великій кількості ще в XIX сторіччі (рум. Insula Şerpilor, тур. Yılan Adası).

За часів Османської імперії острів називали по-новогрецьки «Фідонісі» (також «зміїний»). Він дав назву морській битві при Фідонісі, яка точилася біля берегів острова наприкінці 18 ст.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Звернення Одеської обласної ради до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо подальшого розвитку інфраструктури о. Зміїний та селища Біле Кілійського району Одеської області 09 листопада 2012 року
  2. а б «Case Concerning Maritime Delimitation in the Black Sea (Romania v. Ukraine). Judgment». Міжнародний Суд. 2009-02-03. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  3. Діло, ч. 89, 28.04.1938
  4. Перспектив у шельфі біля Зміїного поки не бачать
  5. У Гаазі розпочинають слухання щодо острову Зміїний
  6. Україна задоволена, що Гаазький суд визнав Зміїний островом
  7. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією (договір підписано в м. Констанца 2 червня 1997 р.; ратифіковано Законом № 474/97-ВР від 17 липня 1997 р.)
  8. Володимир Василенко: "У дипломатії і міжнародному праві не можна оперувати категоріями «перемог» і «програшів»
  9. Romania asks Ukraine to refrain from populating disputed islet

Джерела[ред.ред. код]