Значок парашутиста США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Значок парашутиста США
Значок сеньйора-парашутиста США
Значок майстра-парашутиста США
Значок майстра-парашутиста США, який здійснив 3 стрибка з парашутом в тил противника в бойовій обстановці

Значо́к парашути́ста США — військова нагорода, нагрудний знак Збройних сил США, який присвоюється військовослужбовцям армії, військово-повітряних, військово-морських сил та корпусу морської піхоти.

Берегова Охорона США є єдиним видом збройних сил, який не має прав присвоювати цей знак, проте військовослужбовець берегової оборони має можливість отримати цей знак при умовах проходження відповідного курсу повітряно-десантної підготовки в школах інших видів збройних сил.

Знак армії[ред.ред. код]

Знак парашутиста в армії США може бути вручений будь-якому військовослужбовцю незалежно від роду військ, де він проходить військову службу, при умовах успішного закінчення ним 3-х тижневого курсу в Повітряно-десантній школі Армії США, Форт Беннінг, штат Джорджія. Носіння знака символізує, що військовослужбовець пройшов повний курс підготовки парашутиста та надає йому змогу брати участь у повітряно-десантних операціях.

Нагрудний знак парашутиста був запропонований в 1941 генерал-лейтенантом (в той час майор) Уільямом П. Яарборо та затверджений наказом міністерства армії США в березні 1941. Знак змінив нашивку парашутиста, яка носилася на правому боці пілотки.

Нагрудний знак парашутиста має три ступеня: базовий (парашутист), сеньйор-парашутист та майстер-парашутист. Знаки відрізняються наявністю зірочки та вінка зверху знака.

Сучасні знаки мають такі вимоги:

Значок парашутиста (базовий)[ред.ред. код]

Для нагородження знаком військовослужбовець повинен успішно закінчити парашутну школу, пройти відповідний курс у повітряно-десантній частині, до якої він приписаний, або в ході ведення бойових дій здійснити хоча би один бойовий стрибок при умовах:

  1. підрозділ (бойова група), що здійснив десантування в ході виконання отриманого бойового завдання, у складі якого військовослужбовець брав активну участь;
  2. під час зіткнення з протиборчими силами противника;
  3. під час служби в складі дружнього підрозділу (військах союзників) на боці збройних сил США в ході бойових дій з противником.

Значок сеньйора-парашутиста[ред.ред. код]

Для нагородження знаком сеньйора-парашутиста військовослужбовець повинен мати відмінну службову характеристику та відповідати наступним вимогам:

  1. здійснити мінімум 30 стрибків, у тому числі 15 в повному бойовому спорядженні з особистою зброєю під час проведення навчань та бойових дій. При здійсненні стрибків на навчаннях екіпіровка повинна включати запас води, добовий раціон продуктів (справжній або муляж), відповідний запас боєприпасів та усе необхідне для ведення бою в тилу противника. Також десантник повинен мати два стрибка вночі та два стрибка у складі великого десанту (не менш ніж десантування парашутно-десантного батальйону);
  2. закінчити повний курс майстра-парашутиста й в цієї якості здійснити щонайменше 1 бойовий стрибок та 15 навчальних стрибків;
  3. проходити службу у повітряно-десантної частини не менш ніж 2 роки, виконуючи програму підготовки та стрибків у складі частини.

Значок майстра-парашутиста[ред.ред. код]

Для нагородження знаком майстра-парашутиста військовослужбовець повинен мати відмінну службову характеристику та відповідати наступним вимогам:

  1. здійснити мінімум 65 стрибків, у тому числі 25 в повному бойовому спорядженні з особистою зброєю під час проведення навчань та бойових дій. При здійсненні стрибків на навчаннях екіпіровка повинна включати запас води, добовий раціон продуктів (справжній або муляж), відповідний запас боєприпасів та усе необхідне для ведення бою в тилу противника. Також десантник повинен мати чотири стрибка вночі та п'ять стрибків у складі великого десанту (не менш ніж десантування в ході навчань парашутно-десантного батальйону або штабу полку у повному складі з усіма елементами);
  2. закінчити повний курс майстра-парашутиста (інструктора повітряно-десантної підготовки) й в цієї якості здійснити щонайменше 1 бойовий стрибок та 33 навчальних стрибка;
  3. проходити службу у повітряно-десантної частини не менш ніж 3 роки, виконуючи програму бойової підготовки та стрибків у складі частини (припускається мати перерви).

Бойові нагрудні знаки парашутиста[ред.ред. код]

Парашутисти, які мають практичний особистий досвід десантування в тил противника в ході ведення бойових дій мають право на носіння спеціальної відзнаки на значку — бронзових зірочок на куполі та крилах (для п'яти бойових стрибків — одна золота зірка) за кількістю бойових стрибків. Максимальна кількість зірок, яку можливо носити на нагрудному значку — п'ять[1].

У таких випадках парашутист носить знак з відповідною назвою:

  • Бойовий значок парашутиста (базовий),
  • Бойовий значок сеньйора-парашутиста,
  • Бойовий значок майстра-парашутиста.

Значок парашутиста ВМС і Корпусу морської піхоти[ред.ред. код]

Значок парашутиста ВМС і Корпусу морської піхоти

Значок парашутиста ВМС і Корпусу морської піхоти (колишній Морський значок парашутиста) являє собою значок, виготовлений з срібла і покритий 24-каратним золотом, на якому зображений відкритий парашут з розпростертими крилами. Надається офіцерам і рядовому складу, які здійснили п'ять або більше стрибків, з яких один — денний стрибок з бойовою технікою, два нічні стрибки з бойовою технікою і використовували не менше двох типів військових літаків.

Цікаві факти[ред.ред. код]

14 грудня 1983 міністерство армії США затвердило внесення відповідних змін до значка парашутиста.

  • Між десантниками існує жартівлива назва цих відзнак — плями гірчиці.
  • У жовтні 1997 року, за виконання показових стрибків з парашутом перед делегацією медичних працівників 10-ої групи сил спеціального призначення (10th Special Forces Group (Airborne)) армії США, отримали Значок парашутиста (базовий) десантники 320 окремого батальйону забезпечення 95 окремої аеромобільної бригади.

Див. також[ред.ред. код]

Зовнішні джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]