Знеліснення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обезліснення територій зайнятих тропічними лісами прилеглих районів бразильського міста Ріо-Бранко

Знеліснення, збезлісення — процес перетворення зайнятих лісом земель на угіддя без дерев, такі як пасовища, пустирі, сільськогосподарські угіддя, міста тощо.[ред.ред. код]

Термін збезлісіння (у результаті вирубки лісів) виник лише в останні десятиріччя, але нині вживається так само широко, як і «спустелювання» або «деградація ґрунтів». За означенням ЮНЕП, збезлісіння — повне знищення лісової рослинності та переведення земель в інший тип господарського призначення.

Причини збезлісіння[ред.ред. код]

Наслідки збезлісіння[ред.ред. код]

Знеліснення у регіональному прояві[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Активне збезлісіння в Україні розпочалось у 30-х роках XVIII століття, в зв'язку з потребами у ресурсах військової сфери, будівництва та виробництва у Російській імперії. Згідно з архівами центрального державного військового архіву СРСР в цей час щорічно лише по Десні сплавляли до 200 тисяч колод деревини [ЦГВИА. Фонд ВУА, д. 18653, ч. 9]. У Західній Україні в цей час вирубували ліс Волинської та Ізяславської губерній. Деревину сплавляли Бугом, матеріал йшов на залізничні потреби. Протягом XIX та початку XX століть площа лісів України зменшилась на 30,5%. Особливо інтенсивно відбувалася експлуатація лісових екосистем Карпат у повоєнні роки. Так, унаслідок масових суцільних рубань було знищено три четвертих цінних лісових насаджень на гірських схилах Карпат. За період 1946–1970 років в Українських Карпатах вирубано понад 120 млн м3 високоякісної ділової деревини, а рубання головного користування перевищували розрахункові лісосіки у 2,5-4,0 рази. Починаючи з 1960 р., площа лісів в Україні поступово збільшується за рахунок створення лісових насаджень в малолісистих областях півдня країни.

Знеліснення у світі[ред.ред. код]

Вирубка лісу

Раніше площа лісопокриття у світі становила 80 млн км², нині вона скоротилася до 30 млн км², тобто знищено вже дві третини. За останні 200 років площа лісів скоротилась, як мінімум у 2 рази. Лише за 15 років (1990–2005 pp.) планета втратила понад 125 млн га лісу, це близько 8 млн га втрачалось щорічно. На сьогодні на Землі знищується 14 млн га. лісу щороку. З них 130 000 км² (0,8 — 2%) тропічних лісів, які є «легенями» планети. Світова заготівля деревини сягає 5 млрд м³.

Щорічний обсяг заготівель деревини у світі перевищує річний приріст на 20-24%. З 80% площі рубання лісу отримують низькоякісну деревину і тільки з 20% площі — ділову деревину високої якості.

Найбільша площа лісів збереглася в Євразії. Це близько 40% усіх світових лісів і майже 42% загального запасу деревини, у тому числі 2/3 обсягу деревини найкоштовніших порід. Найменше покриття лісами має Австралія.

До значного збезлісіння територій призвели «Зелена революція», використання стародавньої системи підсічного землеробства населенням Африки, Індонезії та Латинської Америки. Сьогодні генофонд лісів значно підірваний, збезлісіння викликає значну ерозію ландшафтів.

У більшості країн що розвиваються, вирубка проводиться у зв'язку з використанням деревини, як палива, також ліси знищуються для одержання орних земель. Скорочуються і деградують від забруднення атмосфери і ґрунтів ліси у високорозвинених країнах. Відбувається масове всихання верхівок дерев, унаслідок пошкодження кислотними дощами.

Вченими встановлено, що після вирубування лісу інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність водної ерозії збільшується в 15 разів.

Така ситуація не могла залишитися непоміченою. Найбільш розвинуті й у той же час малозабезпечені лісом країни вже провадять у життя програми по збереженню і розширенню лісових угідь. Так, у Японії й Австралії, а також у деяких західноєвропейських країнах площі під лісами залишаються стабільними.[1]

Боротьба[ред.ред. код]

Методами боротьби зі збезлісінням територій є заборона вирубок лісу, лісовідтворення, допомога бідним країнам у родючості їх земель, розвитку власної тукової промисловості, продовольча допомога.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]