Зниклий безвісти (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зниклий безвісти
Kafka Amerika 1927.jpg
Перше видання роману
Оригінал Der Verschollene
Жанр роман
Автор Франц Кафка
Мова німецька
Написаний 1911 - 1917
Виданий 1927
ISBN-13: 978-0-8112-1569-5

«Зниклий безвісти» (нім. Der Verschollene) — перший незавершений роман Франца Кафки, що був опублікований Максом Бродом у 1927 році вже після смерті письменника під назвою «Америка».

Історія[ред.ред. код]

Франц Кафка описував «Зниклого безвісти» як імітацію роману Чарльза Діккенса «Девід Коперфілд». «Я хотів написати ще краще.» — вказав у щоденнику Кафка.

У своїх творах празький письменник уникає емоційності, проте у цьому романі вона недоречна та перебільшена, усі жести вирізняються надмірністю, «Зниклого безвісти» Кафка писав як критику сентиментальності, що була притаманна німецьким експресіоністам.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой «Зниклого безвісти» — 16-річний Карл Росман, який збирається почати нове життя у Нью-Йорку, шукає роботу і своє місце там. Емігрант переходить з однієї безвихідної ситуації у іншу. Роман обривається на тому, що його беруть технічним працівником у театр Оклахоми. Для того, щоб працювати там не потрібно мати ніяких особливих здібностей, потрібно бути тільки собою, адже там для кожного знайдеться місце.

Критика[ред.ред. код]

Марк Сівер бачить у романі зразки чорного гумору та тонкої іронії. Як приклад безглуздості, він наводить діалог Карла Росмана та студента про каву. Вони говорять о третій ночі. Головний герой втомлений, він у серйозному скрутному становищі, проте витрачає час на те, щоб вислухати слова студента про те, що спати він буде вже після навчання, а зараз його рятує лише кава. Сівер порівнює цю розмову і наївну поведінку Росмана у творі загалом з стилістикою фільмів Чарлі Чапліна. На думку дослідника, Кафка використовує гумор для того, щоб підсилити абсурдність та жах світу, який він описує.[1]

Драгош Каліч розглядає «Зниклого безвісти» як передбачення та критику впливу Америки на решту світу.[2]

Для Германа Гессе «Зниклий безвісти», «Процес», «Замок» розповідають однакову історію про самотність.[3] Проте «Зниклого безвісти» Гессе вважає найбільш оптимістичним твором Кафки: «Молодість і наївність, доброта і привабливість юнака, що потрапив у біду і вимушений само пробиватися в Америці, робить все в цьому романі радіснішим, жвавішим, ніж у будь-якому іншому творі Кафки»

Українські видання[ред.ред. код]

«Зниклий безвісти: Америка» (Київ: Критика, 2009)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Беньямін В. Франц Кафка / В. Беньямін. — М.: Ad Marginem, 2000.
  • Бланшо М. Від Кафки до Кафке / М. Бланшо. — М.: Логос, 1998.
  • Брод М. Франц Кафка. В'язень абсолюту/М. Брод. — М.:Центрполіграф, 2003.
  • Кафка Ф. Зниклий безвісти / Ф. Кафка // Твори: оповідання, романи, листи, щоденники. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012.
  • Кундера М. Завіса / М. Кундера. — Санкт-Петербург: Азбука-класика, 2010. — 240 с.