Знищення бізонів у США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піраміда з бізонових черепів, 1870-і роки.

Знищення бізонів у США — масове винищення бізонів з 1830-х років, санкціоноване владою США, яке мала мету підірвати економічний устрій життя індіанських племен та приректи їх на голод. Індіанці традиційно полювали на бізонів тільки для задоволення своїх життєвих потреб: для їжі, а також виготовлення одягу, житла, знарядь і начиння.

Американський генерал Філіп Шерідан писав: «Мисливці за бізонами зробили за останні два роки більше для вирішення гострої проблеми індіанців, ніж вся регулярна армія за останні 30 років. Вони знищують матеріальну базу індіанців. Надішліть їм порох і свинець, коли завгодно, і дозвольте їм вбивати, білувати шкіри і продавати їх, поки вони не знищать всіх бізонів !» [1] . Шерідан в конгресі США пропонував заснувати спеціальну медаль для мисливців, підкреслюючи важливість винищення бізонів [1] . Полковник Річард Додж (Richard Irving Dodge) говорив: «Смерть кожного бізона — це зникнення індіанців» [2] .

Внаслідок хижацького винищення чисельність бізонів до початку XX століття знизилася з декількох десятків мільйонів до декількох сотень. Французький біолог Жан Дорст ( Jean Dorst) відзначав, що спочатку загальна чисельність бізонів становила приблизно 75 мільйонів, але вже в 1880-1885 роках в оповіданнях мисливців Півночі США говорилося про полювання на «останнього» бізона [3] . У період 1870 по 1875 рік щорічно вбивали приблизно 2,5 мільйона бізонів [3] . Історик Ендрю Айзенберг писав про зниження чисельності бізонів з 30 мільйонів в 1800 році до менше тисячі до кінця століття [4] .

Бізонів також вбивали заради розваги: американські залізничні компанії в рекламі приваблювали пасажирів можливістю стріляти в бізонів з вікна вагонів [3] . У 1887 році англійський натураліст Вільям Гриб, який проїхав по преріях, зазначив: «Всюди виднілися бізонячі стежки, а живих бізонів не було. Лише черепа і кістки цих благородних тварин біліли на сонці» [1] . Зими 1880-1887 років стали голодними для індіанських племен, серед них була висока смертність [3] .

Велику популярність здобув найнятий адміністрацією залізниці «Канзас Пасифік рейлуейз» [1] мисливець Буффало Білл, який вбив кілька тисяч бізонів. Згодом з голодуючих індіанців він відібрав кілька десятків людей і влаштовував «спектаклі»: індіанці перед глядачами розігрували сцени нападу на поселенців, кричали і т. п., потім сам Буффало Білл «рятував» колоністів [5] .

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Моует Ф. Кінець бізонової стежки. Навколо світу, № 7 (2574), липень 1988.
  2. Зорин А. В. Дві битви при Эдоуб Уоллс
  3. а б в г Дорст Ж. До того, як помре природа. М.: Прогресс, 1968.
  4. Isenberg A. The Destruction of the Bison: An Environmental History, 1750-1920. New York: Cambridge University Press, 2000.
  5. Стінгл М. Індіанці без Томагавків. М.: Прогресс, 1984.

Посилання[ред.ред. код]