Золотий стандарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
100 гривень Української Народної Республіки, 1918 рік. 1 гривня була рівна 8,712 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота)

Золоти́й станда́рт — грошова система, яка ґрунтується на золоті. Держава гарантує забезпечення золотом випущених в обіг грошей і встановлює тверду й незмінну відповідність національної грошової одиниці певній (чітко визначеній) кількості золота. Золотий стандарт переважав у фінансових системах європейських країн у другій половині 19 та на початку 20 століття. Втім, слід зазначити, що лише Британська імперія дійсно володіла запасом золота, достатнім для забезпечення усієї грошової маси своєї валюти (фунта стерлінгів), в інших європейських країнах валюта насправді була забезпечена золотом лише частково, хоч ця частка зазвичай була досить значна — понад половину.

Історія[ред.ред. код]

Більш ранні грошові системи базувалися на бронзі, а пізніше на сріблі (Срібний стандарт). Чистий срібний стандарт існував в Центральній Європі у VIII-XIV століттях. Зі збільшенням обсягу торгівельних операцій як засіб платежу дедалі частіше стали застосовувати золото. З XV століття встановився біметалізм з фіксованим обміном срібла на золото. Через поступові зміни вартості металів обмінний курс доводилося переглядати. Проте відмовитися від біметалізму заважала необхідність мати срібну дрібну розмінну монету. Усунути цю перешкоду вдалося лише в XIX столітті з переходом на паперові гроші та монети з недорогоцінних металів.

Основні причини вибору саме золота як стандартної грошової одиниці:

  • відносна висока вартість
  • довговічність, незмінність при зберіганні
  • подільність і об'єднанність
  • можливість ідентифікації за кольором, вагою, мірою ковкості, акустичними властивостями.

Це сприяло тому, що вже в античних державах саме золото використовувалося в якості грошей.

Поступово від безпосереднього використання золота стали відмовлятися. Основні причини:

  • неможливість швидкої додаткової емісії відповідно до потреб грошового обігу. При зростанні товарообігу для його обслуговування зростає потреба у грошовій масі.
  • транспортування золота, особливо великої кількості, є технічно важкою і дорогою справою (золото має велику питому вагу і потрібно забезпечити належну охорону)
  • втрата золотих монет призводила до порушення балансу грошового обігу і для його відновлення була потрібна нова аналогічна кількість золота
  • можливість виготовлення монет зі сплавів золота, природний знос монет призводили до порушення коефіцієнтів обміну

Поява паперових грошей вирішувала саме ці завдання. Золото зберігалося в одному місці й суворо охоронялося. Паперові гроші були, по суті, сертифікатом, який надавав його власнику право вимоги. Розраховуючись один з одним паперовими грошима, люди передавали право власності на певну кількість золота без передачі самого золота. Це було набагато зручніше і безпечніше. Згодом паперові гроші стали також використовуватися урядами для того, щоб контролювати фінансову діяльність на своїй території.

Скасування прив'язки валюти до золота уможливило відносно довільну грошову емісію. За надлишку грошей в економіці починається зростання цін (інфляція). Приміром, тройська унція золота за кілька десятків років піднялася в ціні від 40 до 1000 доларів.

Золотий паритет[ред.ред. код]

(лат. paritas — рівність, рівноцінність)

1) зафіксований законом країни ваговий вміст чистого золота в національній грошовій одиниці. При золотому зверненні і необмеженому розміні паперових грошей на золото ціна золота в національних грошових одиницях відповідала ваговому золотому вмісту цієї одиниці. Наприклад, якщо золотий вміст долара США за законом 1934 становив 0,888 671 г чистого золота, то ціна однієї тройської унції (31,1035 г) чистого золота дорівнювала 35 дол.(долар) Ця ціна була офіційною на світовому капіталістичному ринку і в знецінених паперових дол.(долар) США (з 1972 = 38 дол.(долар)). Ін.(Древн) капіталістичні країни встановлювали золотий вміст своїх грошових одиниць, виходячи із зафіксованого законом і погодженого з Міжнародним валютним фондом (МВФ) офіційного курсу своєї грошової одиниці щодо долара США.

2) співвідношення двох грошових одиниць, обчислене на основі їх золотого вмісту, зафіксованого законом. У цьому значенні З. п. зазвичай замінює термін «паритетний курс», який показує кількість грошових одиниць іншої країни, що мають такий самий ваговий вміст чистого золота, який згідно із законом має грошова одиниця даної країни. Наприклад, фунт стерлінгів містить 2,13281 г чистого золота, а французький франк — 0,160 г, тобто у фунті стерлінгів в 13,33 разу більше чистого золота, ніж у франку. Тому паритетний курс між фунтом стерлінгів і франком становить: 1 ф. ст. (фунт стерлінгів) = 13,33 фр. (франк). При золотому стандарті курси валют коливалися довкола паритету в межах золотих точок. У валютній системі капіталізму, створеній після 2-ої світової війни 1939—45 і регульованою статутом МВФ, курси валют могли відхилятися від паритету не більш як на 1% в той чи інший бік. З початку 1972 МВФ розширив межі відхилення курсів від паритетів до ±2,25%. Підтримка курсів валют в цих межах здійснюється центральними банками капіталістичних країн.

Див. також[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.