Золотова Євгенія Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія Борисівна Золотова
Народився 12 грудня 1928(1928-12-12)
Синельникове УРСР
Помер 1 вересня 2020(2020-09-01) (91 рік)
Рішон-ле-Ціон Ізраїль
Діяльність акторка, театральний режисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської
Нагороди Заслужений артист УРСР Народний артист УРСР
Під час репетиції, 1986 рік. Стоять: В. Врублевська, О. Рудницька, В. Фольварочний, В. Нечипоренко, Ю. Волинець. Сидять: П. Нікітін, Н. Наталушко, Є. Золотова, Т. Артеменко, А. Піддубний, Д. Андрусяк.
Під час репетиції. Євгенія Золотова в центрі

Євге́нія Бори́сівна Зо́лотова (25 грудня 19281 вересня 2020) — український режисер, режисер-постановник Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, народна артистка УРСР (1981).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 12 грудня 1928 року в місті Синельниковому, тепер Дніпропетровської області.

У 1950 році закінчила Київський театральний інститут (курс проф. Володимира Вільнера).

У 1950—1959 роках — актриса Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. У 1959 році почала режисерську кар'єру. Працювала на посадах режисера-постановника та головного режисера, за роки роботи поставила 69 вистав різних жанрів.

До числа режисерських здобутків Є. Б. Золотової слід віднести втілення на сцені творів відомої Буковинської письменниці Ольги Кобилянської («Вовчиха», «Земля»). Вистави, що органічно поєднували Буковинські традиції із засобами сучасної сценічної мови, були неодноразово відзначені нагородами на республіканських і всесоюзних фестивалях.

Особливі стосунки пов'язували режисера з грузинським театром. Вона часто зверталася до постановок п'єс грузинських авторів («Я, бабуся, Іліко та Іларіон», «Весілля в Тіфлісі», «Наречена з Імеретії»). Ці спектаклі також отримали високу оцінку грузинських та українських театрознавців.

Значне місце в творчості Золотової займали музичні спектаклі, такі, наприклад, як «Українські вечорниці» та «Ох, водевіль, водевіль».

З 1991 року жила в Ізраїлі. Там створила (разом з Л. Фінкелем) Театр Літературного Портрету (спектаклі «Я - Голда», «Штани для Бен-Гуріона» та інши). З цими спектаклями театр побував на гастролях в Німеччині, США, Україні.

Померла 1 вересня 2020 року.

Значні постановки[ред. | ред. код]

  • «Титанік-вальс»  Т. Мушатеску (1960)
  • «Вовчиха» О. Ананьєва за О.Кобилянською (1963)
  • «Дами і гусари» О. Фредо (1964)
  • «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1965)
  • «Сорочинський ярмарок» М Старицького за М. Гоголем (1966)
  • «Різдво в домі пана Куп'єлло»  Е. де Філіппо (1968)
  • «Пам’ять серця» О. Корнійчука (1970)
  • «Трибунал» А. Макайонка (1971)
  • «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» Н. Думбадзе, Г. Лордкіпанідзе (1971)
  • «Одруження Белугіна» О.Островського, Ю. Соловйова (1973)
  • «Тануть білі сніги» М. Зарудного (1973)
  • «Десь на півдні» Л. Табі (1974)
  • «Голубі олені» О. Коломійця (1975)
  • «Весілля в Тіфлісі» А. Цагарелі (1975)
  • «Майська ніч» М Старицького за М. Гоголем (1976)
  • «Молода господиня Ніскавуорі» Х. Вуолійоки (1978)
  • «Мертва хватка» Дж. Голсуорсі (1979)
  • «Земля» В. Василька за О. Кобилянською (1980)
  • «Дівчата нашої країни» І. Микитенка (1981)
  • «Українські вечорниці» С. Васильченка, М. Кропивницького (1982)
  • «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо (1983)
  • «Ох, водевіль, водевіль» В. Сологуба, Ф. Коні (1986)
  • «Наречена з Імеретії» Д. Колдіашвіли (1987)
  • «Кабанчик» В. Розова (1988)
  • «Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен (1989)
  • «Біндюжник і король» за романом «Занепад» І. Бабеля (1989)

Визнання[ред. | ред. код]

«Заслужений артист України» (1972)

«Народний артист України» (1981)

Джерела[ред. | ред. код]

Сулятицький Т.  Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської.- Чернівці, 2004

Українська радянська енціклопедія, т.12. - Київ, 1985

Посилання[ред. | ред. код]