Зона променистого переносу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будова Сонця

Зо́на промени́стого перено́су — середня зона Сонця. Розташована безпосередньо над сонячним ядром. Вище зони променистого переносу знаходится конвективна зона. Нижньою межою зони вважають лінію, нижче якої проходять ядерні реакції, верхньою — межу, вище якої розпочинається активне перемішування речовини.[1]

Будова[ред.ред. код]

Водень у зоні променистого переносу стиснутий настільки щільно, що сусідні протони не можуть помінятися місцями, через що процес перенесення енергії шляхом перемішування речовини дуже ускладнений. Додаткові перешкоди для перемішування речовини створює низька швидкість зменшення температури від нижніх шарів до верхніх, зумовлена перш за все високою теплопровідністю водню. Пряме випромінювання назовні також неможливе, оскільки водень непрозорий для випромінювання, що виникає в ході реакції ядерного синтезу.

Крім переносу тепла шляхом теплового випромінювання, перенос енергії також відбувається шляхом послідовного поглинання і випромінювання фотонів окремими шарами частинок.

Механізм переносу енергії[ред.ред. код]

Гамма-квант, що приходить з сонячного ядра, поглинається частинкою речовини (атомним ядром чи вільним протоном), після чого збуджена частинка випромінює новий квант світла. Цей фотон має напрямок, ніяк не залежний від напрямку поглинутого фотону і може як проникнути в наступний шар плазми в променистій зоні, так і переміститися назад, в нижні шари. Через це проміжок часу, за який багатократно перевипромінений фотон (що початково виник в ядрі) досягає конвективної зони, може досягати мільйонів років. В середньому цей строк становить 170 тисяч років (для Сонця).[2]

Перетворення випромінювання[ред.ред. код]

Через те, що енергія фотона, що був випромінений, завжди менша за енергію фотона, що був поглинутий, спектральний склад випромінювання протягом променистої зони змінюється. Якщо на вході в зону все випромінювання представлене надзвичайно короткохвильовим гамма-випромінюванням, то, покидаючи променисту зону, світловий потік випромінювання являє собою «суміш», що охоплює практично всі довжини хвиль, включаючи і видиме світло.

Променисті зони зірок[ред.ред. код]

Достовірно внутрішня будова зірок невідома, але скоріш за все зорі типу Сонця і менші мають променисте ядро і конвективну атмосферу, зорі з масою понад 1,4 маси Сонця мають конвективне ядро і променисту атмосферу[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Хоча нейтрино утворюються при термоядерній реакції одночасно з фотонами, вони покидають Сонце безперешкодно, не витрачаючи на це такого значного часу, як фотони, через те, що Сонце для них, як і інші зорі, абсолютно прозоре.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «ТЕСИС» (російською). Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2009-05-14. 
  2. NASA. «Вісім хвилин подорожі сонячного світла до землі приховують тисячолітню подорож, розпочату в ядрі Сонця» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-22. Процитовано 2009-05-14. 
  3. В.Батурин, И.Миронова. «Звезды: их строение, жизнь и смерть» (російською). Процитовано 2009-05-15.