Зоряні кораблі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Зоряні кораблі
Зоряні кораблі.jpg
Автор Іван Єфремов
Назва мовою оригіналу Звёздные корабли
Дизайн обкладинки Д. Дубинський
Країна СРСР СРСР
Мова російська
Серія Бібліотека наукової фантастики і пригод (Детгиз)
Жанр Наукова фантастика
Видавництво Державного видавництва «Дитяча література»
Публікація 1948
Сторінки 80
Тираж 30000

«Зоряні кораблі» — науково-фантастична повість Івана Антоновича Єфремова.

Сюжет[ред.ред. код]

Палеонтолог Олексій Петрович Шатров дізнається, що його китайський колега знайшов череп динозавра з отвором, що нагадує кульове поранення. Динозавр жив 70 мільйонів років тому, людини тоді не було, можна зробити одне припущення: у той далекий час Землю відвідали прибульці. Однак як вони могли подолати величезну відстань? Шатров дізнається і про інше відкриття: його колишній учень, молодий радянський астроном, що загинув на війні, розрахував траєкторію руху Сонячної системи, і виявилося, що 70 мільйонів років тому Сонячна система наблизилася до центру Галактики (і до інших зоряних систем) настільки, що переліт був цілком реальний. Значить, в цей час і прилетіли прибульці, чому свідчення — череп динозавра.

Шатров приходить до свого друга, палеонтолога і геолога Іллі Андрійовича Давидова. Давидов у цей час думає над іншою загадкою: він проводив розкопки в Середній Азії, де виявив величезні кладовища динозаврів — безліч тварин загинули одночасно з незрозумілої причини. Швидше за все, в результаті землетрусу з-під землі могли вийти радіоактивні гази, які і вбили динозаврів. Можливо прибульці (як вирішили двоє вчених) могли прилітати на Землю для розвідки джерел ядерного палива! На них напали динозаври, і прибульцям довелося захищатися. Давидов, розкопуючи це кладовище, також серед кісток динозаврів знаходить загадковий артефакт, який спочатку вважав панциром древньої черепахи…

Історія створення та публікації[ред.ред. код]

Вихідною точкою для сюжету про череп динозавра з кульовим отвором, за припущенням Петра Чудінова, був череп вимерлого бізона з отвором, що нагадував кульовий, який зберігався в Палеонтологічному музеї в Москві. Уже після публікації повісті, наприкінці 1950-х років мамолог Н. К. Верещагін з'ясував, що причина отвору проста: це були сліди хворобливих свищів, викликаних паразитичними черв'яками або личинками оводів.

В Давидові можна впізнати самого Єфремова (польовий учений, в молодості служив у флоті і т. д.). Прототипом Шатрова став друг Єфремова — Олексій Петрович Бистров[1], лікар, біолог, художник.

Повість була написана 1946 року. Перша публікація відбулася 1947 року в журналі «Знание — сила», а окремою книгою повість вийшла 1948 року.

Проблематика[ред.ред. код]

За твердженням Єфремова, повість стала для нього як для письменника новим етапом. До цього він писав пригодницькі оповідання, а тут порушувалися питання творчої праці вченого, і довелося більш серйозно міркувати над психологією героїв.

Головна ідея Єфремова — ідея множинності вогнищ розуму Всесвіту і подібності тих шляхів, за якими йде еволюція на різних планетах. Він стверджує, що розумна істота неминуче буде гуманоїдом. Ці ідеї він обговорював з Олексієм Бистровим в листах і, багато в чому, вигляд прибульця був придуманий Бистровим[2], який займався реконструкцією зовнішності викопних тварин за кістковими останками.

У повісті з'єдналися дві теми, які цікавили Єфремова: палеонтологія і Космос.

Примітки[ред.ред. код]

  1. И. А. Ефремов, «Об Алексее Петровиче Быстрове (Выступление на заседании в ЛГУ, посвящённом памяти А. П. Быстрова)»: „Ещё 14 лет назад я сделал попытку обрисовать облик Алексея Петровича в повести «Звёздные корабли», где он фигурирует под именем профессора Шатрова“
  2. «Иван Антонович Ефремов. Переписка с учёными. Неизданные работы» (см письма № 31, 32)