Зоряні кораблі
 |
|
| Автор | Іван Єфремов |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Звёздные корабли |
| Дизайн обкладинки | Д. Дубинський |
| Країна |  СРСР |
| Мова | російська |
| Серія | Бібліотека наукової фантастики і пригод (Детгиз) |
| Жанр | Наукова фантастика |
| Видавництво | Державного видавництва «Дитяча література» |
| Публікація | 1948 |
| Сторінки | 80 |
| Тираж | 30000 |
«Зоряні кораблі» — науково-фантастична повість Івана Антоновича Єфремова.
Зміст |
Сюжет [ред.]
Палеонтолог Олексій Петрович Шатров дізнається, що його китайський колега знайшов череп динозавра з отвором, що нагадує кульове поранення. Динозавр жив 70 мільйонів років тому, людини тоді не було, можна зробити одне припущення: у той далекий час Землю відвідали прибульці. Однак як вони могли подолати величезну відстань? Шатров дізнається і про інше відкриття: його колишній учень, молодий радянський астроном, що загинув на війні, розрахував траєкторію руху Сонячної системи, і виявилося, що 70 мільйонів років тому Сонячна система наблизилася до центру Галактики (і до інших зоряних систем) настільки, що переліт був цілком реальний. Значить, в цей час і прилетіли прибульці, чому свідчення — череп динозавра.
Шатров приходить до свого друга, палеонтолога і геолога Іллі Андрійовича Давидова. Давидов у цей час думає над іншою загадкою: він проводив розкопки в Середній Азії, де виявив величезні кладовища динозаврів — безліч тварин загинули одночасно з незрозумілої причини. Швидше за все, в результаті землетрусу з-під землі могли вийти радіоактивні гази, які і вбили динозаврів. Можливо прибульці (як вирішили двоє вчених) могли прилітати на Землю для розвідки джерел ядерного палива! На них напали динозаври, і прибульцям довелося захищатися. Давидов, розкопуючи це кладовище, також серед кісток динозаврів знаходить загадковий артефакт, який спочатку вважав панциром древньої черепахи…
Історія створення та публікації [ред.]
Вихідною точкою для сюжету про череп динозавра з кульовим отвором, за припущенням Петра Чудінова, був череп вимерлого бізона з отвором, що нагадував кульовий, який зберігався в Палеонтологічному музеї в Москві. Уже після публікації повісті, наприкінці 1950-х років мамолог Н. К. Верещагін з'ясував, що причина отвору проста: це були сліди хворобливих свищів, викликаних паразитичними черв'яками або личинками оводів.
В Давидові можна впізнати самого Єфремова (польовий учений, в молодості служив у флоті і т. д.). Прототипом Шатрова став друг Єфремова — Олексій Петрович Бистров[1], лікар, біолог, художник.
Повість була написана 1946 року. Перша публікація відбулася 1947 року в журналі «Знание — сила», а окремою книгою повість вийшла 1948 року.
Проблематика [ред.]
За твердженням Єфремова, повість стала для нього як для письменника новим етапом. До цього він писав пригодницькі оповідання, а тут порушувалися питання творчої праці вченого, і довелося більш серйозно міркувати над психологією героїв.
Головна ідея Єфремова — ідея множинності вогнищ розуму Всесвіту і подібності тих шляхів, за якими йде еволюція на різних планетах. Він стверджує, що розумна істота неминуче буде гуманоїдом. Ці ідеї він обговорював з Олексієм Бистровим в листах і, багато в чому, вигляд прибульця був придуманий Бистровим[2], який займався реконструкцією зовнішності викопних тварин за кістковими останками.
У повісті з'єдналися дві теми, які цікавили Єфремова: палеонтологія і Космос.
Примітки [ред.]
- ↑ И. А. Ефремов, «Об Алексее Петровиче Быстрове (Выступление на заседании в ЛГУ, посвящённом памяти А. П. Быстрова)»: „Ещё 14 лет назад я сделал попытку обрисовать облик Алексея Петровича в повести «Звёздные корабли», где он фигурирует под именем профессора Шатрова“
- ↑ «Иван Антонович Ефремов. Переписка с учёными. Неизданные работы» (см. письма № 31, 32)
