Зубрицький Денис Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Денис Іванович Зубрицький
Зубрицький Денис Іванович.jpg
Народився 1777
село Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області
Помер 4 січня 1862(1862-01-04)
Львів
Місце проживання Львів
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Ставропігійський інститут
Відомий завдяки: започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики

Дени́с Іва́нович Зубри́цький (* 1777, село Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області — † 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині шляхтича.

1795 року закінчив Львівську гімназію.

Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів.

1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства.

18111822 — член Краківської масонської ложі.

На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті.

18291847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові.

18381839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.

1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Згодом повністю присвятив себе науковій роботі.

Зубрицький друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.

Погляди[ред.ред. код]

За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником кріпацтва та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав «мовою пастухів», якою не можна розвивати ні науки, ні літератури. Заперечував факт існування українського народу як такого. Водночас своїми працями завдав нищівного удару по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.

Основні праці:

  • «Нарис з історії руського народу і церковної ієрархії в тому ж королівстві» (1837),
  • «Хроніка міста Львова» (1844),
  • «Критико-історична повість временних літ Червоної або Галицької Русі» (1845),
  • «Історія стародавнього Галицького князівства» в трьох томах (1852–1855).

Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.

Література[ред.ред. код]

  • Ісаєвич Я. Д. Зубрицький Денис Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 283.
  • Скрипник П. І. Зубрицький Денис Іванович // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 386—387.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 218.
  • Ісаєвич Я. Д. І. Зубрицький і його діяльність в галузі спеціальних історичних дисциплін // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1963. — № 1.
  • Кріль М. Зубрицький Денис // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 498–499. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Марченко М. І. Українська історіографія: (з давніх часів до середини XIX ст.). — К., 1959.