Зубрєєва Марія Авраамівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зубрєєва Марія Авраамівна (*21 серпня 1900, с. Корюківка, Чернігівська губернія, Російська імперія8 жовтня 1991, Санкт-Петербург, Росія) — радянська художниця.

Життєпис[ред.ред. код]

Марія Авраамівна народилася 21 серпня 1900 року в селі Корюківка Чернігівської губернії.

Після закінчення гімназії Марія працювала сільською вчителькою. У 1922 році вона переїхала до Петрограда і поступила в художній технікум. Від 1923 року Зубрєєва займалася на графічному факультеті Вищого художньо-технічного інституту, який закінчила в 1927 році. Її вчителями були В. Конашевич і Д. Мітрохін.

По закінченні інституту Зубрєєва активно включилася у творче життя. З 1928 року вона брала участь у виставках ленінградських художників, працювала в техніці акварелі, писала темперою та олією. Провідним жанром в її творчості став портрет, психологічно гострий і вишукано-мальовничий. У 1932 році Зубрєєву прийняли до Ленінградської Спілки радянських художників.

У 1938 році Марія Зубрєєва разом з С. Захаровим брала участь у декоративному оформленні павільйону «Бавовна» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві.

Під час Другої світової війни, у 19411944 роках на евакуації Зубрєєва працювала в Таджикистані, брала участь у створенні настінних розписів і внутрішньому оздобленні театру опери і балету в Душанбе, займалася станковим і монументальним живописом, вела громадську роботу.

У 1944 році Марія повернулася до Ленінграда. У 1945 році разом з С. Захаровим вона брала участь у відновленні будівлі Маріїнського палацу, де для залу прийомів Ленміськвиконкому вони зробили велике панно «Салют Перемоги в Ленінграді» і низку творів, присвячених цьому місту.

У 194751 роках Зубрєєва знову працювала в Таджикистані. Як художник-монументаліст вона брала участь в будівництві Будинку уряду Таджикистану та Публічної бібліотеки імені Фірдоусі в Душанбе, виконувала роботи з внутрішнього оздоблення та оформлення інтер'єрів будівель, за що була відзначена Почесними грамотами Верховної Ради СРСР і Верховної Ради Таджицької РСР.

У 195080 роки Зубрєєва працювала головним чином як художник-станковист у техніці акварелі і темперного живопису. Разом з С. Захаровим їздила до Середньої Азії, Криму, писала давні міста Ростов Великий, Суздаль, Стару Ладогу.

У творчому доробку Зубрєєвої як станковиста є дві рівноцінні за значимістю групи робіт. Першу складають пейзажі, портрети і жанрові композиції, навіяні таджицькими враженнями. До них Зубрєєв зверталася протягом усього життя, вони, були для неї як для художника і непересічної особистості чимось більшим ніж просто екзотичним матеріалом. Другу частину цієї спадщини склала галерея портретів сучасників. Виконані в техніці акварелі, вони вражають гостротою мальовничого і психологічного трактування образів.

Марія Зубрєєва брала участь у численних художніх виставках в СРСР і за кордоном. У 1951, 1980, 1984 і 1996 роках у Ленінграді і в 1961 і 1965 роках у Москві відбулися персональні виставки її творів спільно з С. Захаровим.

Померла Марія Зубрєєва в 1991 році. Її твори нині зберігаються в Державному Російському музеї, Державній Третьяковській галереї, в численних художніх музеях і приватних збірках в Росії і за кордоном.

Джерела[ред.ред. код]