Зяблик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зяблик
Самець зяблика
Самець зяблика
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: В'юрок (Fringilla)
Вид: Зяблик
Біноміальна назва
Fringilla coelebs
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Fringilla coelebs
ITIS logo.jpg ITIS: 179168
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 149470
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37598
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fringilla coelebs
Fringilla coelebs

Зя́блик (Fringilla coelebs) — співочий птах родини в'юркових (Fringillidae), дуже численний та поширений на великій території Європи, західної Азії, північної Африки, Канарських островах і Мадейрі. На Тенеріфе і Гран-Канарія співіснує із спорідненим ендемічним видом, блакитним зябликом. Дуже численний і в Україні.

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки. Розміром зяблик з горобця (довжина близько 17 см). Забарвлення оперення у самця яскраве (особливо навесні): голова синювато-сіра, спина коричнева із зеленим, воло і груди буро-червоні, на крилах великі білі плями; забарвлення самки тьмяніше.

Пісня. Зазвичай видова пісня зяблика представлена треллю, що закінчується «розчерком» (коротким різким звуком) в кінці. Трелі передують початкові, тонші свистячі звуки. Тому пісню зяблика можна розділити на три послідовні частини — заспів, виводь трелі, розчерк. Така структура пісні характерна для всіх дорослих самців (самка зяблика зазвичай вокально не реалізується). Вся пісня зазвичай триває близько 2—3 с, після паузи (7—10 с) пісня знову повторюється. Молоді самці зяблика (першолітки) мають спрощену, однорідну по структурі видову пісню (субпісню), в якій не виділяються три описані частини. Подібна ж субпісня впродовж всього життя може бути присутньою у самок зяблика. Передбачається, що розвиток нормальної видової пісні у самців відбувається під дією тестостерона (статевого гормону). Нормальна (складна і диференційована) структура видової пісні отримується молодими самцями (після становлення на крило) в результаті навчання — копіювання пісні старших самців свого виду, а також «взаємного навчання» самців-одногодків — перекличка. Пісні можуть змінюватися (пісенна імпровізація), причому створюються різні варіанти (типи) видової пісні, добре відмітні при перегляді на сонограмі. Репертуар одного зяблика може включати 1—6 (до 10) варіантів пісні, що виконуються по черзі. Зазвичай самці при співі в групі виконують тільки 2—3 типи пісень; у популяції можна зустріти в середньому 20 типів видової пісні. Подібна вокальна мінливість спостерігається у багатьох видів горобцеподібних птахів. Через дзвінку пісню зябликів часто тримають у неволі.

Особливості біології[ред.ред. код]

Мешкає в лісах і парках всіх типів, часто біля самого житла людини. Гнізда будує на деревах, маскуючи їх мохом і лишайниками. Іноді кублиться двічі протягом літа. У кладці 3-6 голубуватих з цятками яєць. Живляться насінням і зеленими частинами рослин, влітку — також комахами й іншими безхребетними, якими вигодовує і пташенят.

Зяблики часто полігамні — запліднивши одну самку, самець може злучатися і з іншою. Хоча в турботі про пташенят більшу участь беруть самки, самці також беруть участь у вигодовуванні (навіть якщо пташенята — потомство іншого самця), охороняють територію, попереджають про присутність хижака (тривожний позив або звук «хьют-хьют»).

Посилання[ред.ред. код]

  • У світі дикої природи. — №28