Зів'яле листя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Зів'я́ле ли́стя» — збірка творів Івана Франка. Вона є зразком інтимної лірики. Написана протягом 1886–1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».

У цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.

Тематика збірки[ред.ред. код]

Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

Поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.

Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську, яка так і не стала його дружиною.

Зміст збірки[ред.ред. код]

Збірка складається з трьох частин — «три жмутки».

Перший жмуток (1886–1893)[ред.ред. код]

  • I. По довгім, важкім отупінню…
  • II. Не знаю, що мене до тебе тягне…
  • III. Не боюсь я ні бога, ні біса…
  • IV. За що, красавице, я так тебе люблю…
  • V. Раз зійшлися ми случайно…
  • VI. Так, ти одна моя правдивая любов…
  • VII. Твої очі, як те море…
  • VIII. «НЕ НАДІЙСЯ НІЧОГО»
  • IX. Я не надіюсь нічого…
  • X. Безмежнеє поле в сніжному завою…
  • XI. Як на вулиці зустрінеш…
  • XII. Не минай з погордою…
  • XIII. Я нелюд! Часто, щоб зглушить…
  • XIV. Неперехідним муром поміж нами…
  • XV. Не раз у сні являється мені…
  • XVI. ПОХОРОН ПАНІ А. Г.
  • XVII. Я не кляв тебе, о зоре…
  • XVIII. Ти плачеш. Сліз гірких потоки…
  • XIX. Я не жалуюсь на тебе, доле…
  • XX. ПРИВИД
  • ЕПІЛОГ

Другий жмуток (1895)[ред.ред. код]

  • I. В Перемишлі, де Сян пливе зелений…
  • II. Полудне…
  • III. Зелений явір, зелений явір…
  • IV. Ой ти, дівчино, з горіха зерня
  • V. Червона калино, чого в лузі гнешся?
  • VI. Ой ти, дубочку кучерявий…
  • VII. Ой жалю мій, жалю…
  • VIII. Я не тебе люблю, о ні…
  • IX. Чому не смієшся ніколи?..
  • X. В ВАГОНІ
  • XI. Смійтесь з мене, вічні зорі!..
  • XII. Чого являєшся мені…
  • XIII. Отсе тая стежечка…
  • XIV. Якби знав я чари, що спиняють хмари…
  • XV. Що щастя? Се ж ілюзія…
  • XVI. Як не бачу тебе…
  • XVII. Як почуєш вночі край свойого вікна…
  • XVIII. Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…
  • XIX. Як віл в ярмі, отак я день за днем…
  • XX. Сипле, сипле, сипле сніг…

Третій жмуток (1896)[ред.ред. код]

  • I. Коли студінь потисне…
  • II. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!..
  • III. Байдужісінько мені тепер…
  • IV. В алеї нічкою літною…
  • V. Покоїк і кухня, два вікна в партері…
  • VI. Розлука! Те, що я вважав…
  • VII. Не можу жить, не можу згинуть…
  • VIII. Я хтів життю кінець зробить…
  • IX. Тричі мені являлася любов…
  • X. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..
  • XI. Чорте, демоне розлуки…
  • XII. І він явивсь мені. Не як мара рогата…
  • XIII. Матінко моя ріднесенька!..
  • XIV. Пісне, моя ти підстрелена пташко…
  • XV. І ти прощай! Твого ім'я…
  • XVI. Даремно, пісне! Щез твій чар…
  • XVII. Поклін тобі, Буддо!..
  • XVIII. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!..
  • XIX. «Самовбійство — се трусість…»
  • XX. Отсей маленький інструмент…

Пісні[ред.ред. код]

Поезії «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Твої очі, як те море» покладено на ноти. Особливо чарівним є романс К. Данькевича на слова поезії «Чого являєшся мені у сні?», також у пісні В. Козловського «Знаєш» було використано уривок з цього віршу («…Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш…»)

Характеристика збірки[ред.ред. код]

«Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв», — написав М. Коцюбинський у рефераті «Іван Франко».

Посилання[ред.ред. код]

Повний текст збірки «Зів'яле листя» Івана Франка