Зінченко Олексій Володимирович

Зінченко Олексій Володимирович
Капітан 1 рангу
Загальна інформація
Народження	24 березня 1977(1977-03-24) село Ясне, Мелітопольський район, Запорізька область
Смерть	17 серпня 2014(2014-08-17) (37 років) Старобешеве
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	1994-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Формування	73 МЦСО
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

Олексі́й Володи́мирович Зі́нченко — капітан першого рангу (посмертно) Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в селі Ясне Мелітопольського району Запорізької області. Згодом родина переїхала до Черкаської області. Закінчив 1994-го школу в селі Кам'яний Брід Лисянського району Черкаської області. Того ж року вступив до лав ЗСУ. Випускник 1999 року Чорноморського військово-морського училища в Севастополі.

Проходив військову службу в частині «морських котиків» (73-й морський центр спеціального призначення ВМС України), зокрема на посаді помічника командира з водолазної підготовки: провів під водою понад 2000 годин.

Командир частини «морських котиків» (73-й морський центр спеціального призначення ВМС України).

Загинув, виконуючи завдання, під час обстрілу російсько-окупаційними силами з БМ-21 «Град» в районі міста Старобешеве. Похований в селі Кам'яний Брід Лисянського району Черкаської області.

20 серпня 2014 року похований в селі Кам‘яний Брід.

Нагороди та вшанування

• Орден Богдана Хмельницького (Україна) ІІІ ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
• Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ст. (2 липня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток транспортної системи України, забезпечення безперебійної роботи морського та річкового флоту, високий професіоналізм, зразкове виконання військового обов'язку
• Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»;
• Медаль «10 років Збройним Силам України»;
• Медаль «15 років Збройним Силам України»;
• Медаль «За сумлінну службу» ІІ та ІІІ ступенів.
• в рідному селі була відкрита меморіальна дошка Олексію Зінченку.
• Розпорядженням Очаківського міського голови від 17.02.2016 № 21 «Про перейменування вулиці Чижикова в місті Очаків» вулицю Чижикова було перейменовано на вулицю Зінченка Олексія.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 6.
• Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії

Джерела

• Указ Президента [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Вони загинули за незалежність, цілісність та майбутнє України [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Очаківської міської ради
• Зінченко Олексій Володимирович [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну

• Український Меморіал