Зіньків
| Зіньків | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
  |
|||
| Зіньків на карті Зіньківського району | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Полтавська область |
||
| Район/міськрада | Зіньківський район | ||
| Рада | Зіньківська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 5321310100 | ||
| Засноване | 1604 | ||
| Статус міста | з 1604 року | ||
| Населення | 10 393 (всього міськрада 11 192) | ||
| Площа | 11 км² | ||
| Густота населення | 914 070 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 38100 | ||
| Телефонний код | +380-5353 | ||
| Координати | 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д.Координати: 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 121 м | ||
| Водойма | р. Ташань | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Гадяч | ||
| До станції | 33 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - автошляхами | 81,4 км | ||
| До Києва | |||
| - автошляхами | 308 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 38100, Полтавська обл., Зіньківський р-н, м. Зіньків, вул. Леніна, 67 | ||
| Міський голова | Максименко Сергій Миколайович | ||
Зінькі́в — місто в Полтавській області, адміністративний центр Зіньківского району.
Розташоване на річці Ташань (басейн Дніпра), за 80 км від обласного центра міста Полтави (автошлях Н12 та Т 1706) i за 33 км від залізничної станції Гадяч.
Місто займає територію 11,37 км², населення міста становить близько 11 тисяч жителів.
Зміст |
Історія [ред.]
Зіньків було вперше згадано в 1604 році як фортецю, підлеглу до Речі Посполитої.
Під час народного повстання 1648—57 років під проводом Богдана Хмельницького належав до Полтавського полку, будучи сотенним містечком.
У 1662(1661)–1671(1672) роки — центр Зіньківського полку.
З кінця XVII століття Зіньків у складі Полтавської губернії Російської імперії.
1768 року жителі Зінькова брали активну участь у гайдамацькому русі.
Від 1781 року, після ліквідації полкового устрою, Зіньків стає повітовим містом Чернігівського намісництва. Дістає міське положення і право, герб і печатку.
В 1783 році у Зінькові проживало 7 212 жителів, в тому числі 3 596 чоловіків і 3 616 жінок.
Від 1796 року Зіньків — у складі Малоросійської губернії, від 1802 року — Полтавської.
У першій половині XIX століття населення різко зросло. Якщо в 1805 у місті проживало 6 707 жителів , то в 1862 році вже 9 810, в тому числі 5 117 чоловіків і 4 693 жінок.
За даними на 1859 рік у місті мешкало 9120 осіб (4742 чоловічої статі та 4378 — жіночої), налічувалось 1604 дворових господарства, існували 9 православних церков, єврейська синагога, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[1].
Станом на 1891 рік населення Зінькова становить 9 377 жителів, з них 4 590 чоловіків і 4 787 жінок, 9,4% євреїв. До 1897 року населення зросло до 10 443 осіб, причому національний склад був таким: 85,8% українці, 12,1% євреї, 1,8% росіяни.
1912 року у Зінькові відкрили школу для хлопчиків, а 1915 року — для дівчаток.
Радянська влада у Зінькові проголошена у січні 1918 року. Чисельність жителів на той час становила 10 905 осіб.
У 1924 році організовано комуну «Іскра Леніна», яка в 1930 році об'єднувала 320 чоловік. Навесні 1931 року було здійснено колективізацію 12 сільськогосподарських артілей, до яких залучено 850 селянських господарств.
Зіньків — центр району у 1923—30 та з 1932 року. Від 1932 року в складі району належав до Харківської області, від 1937 — Полтавської.
Жертвами голодомору 1932-1933 років стало 204 особи.[2]
Під час німецької окупації у ході Німецько-радянської війни Другої світової війни з 9 жовтня 1941 року до 6 вересня 1943 року в місті діяла партизанська група у складі 13 чоловік.
Економіка: промисловість і транспорт [ред.]
З огляду на те ще, Зіньківщина — аграрний регіон, промисловість і решта підприємств райцентру переважно пов'язані са́ме із сільким господарством; також тут розташовані енергетичні підприємства, що зумовлено тим, що в районі знаходяться Солохівське та частково Більське i Опішнянське нафтогазоконденсатні родовища.
Основні промислові, переробні та інші підприємства Зінькова:
- Зіньківський цегельний завод;
- Зіньківський комбікормовий завод;
- Зіньківська філія ВАТ «Полтаваобленерго»;
- Зіньківське управління з експлуатації газового господарства ВАТ «Полтавагаз»
У Зінькові розташований Центр електрозв’язку № 1 Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком».
Місто має автобусне сполучення (діє автостанція) з містами: Київ, Харків, Полтава, Суми, Кременчук[3].
Соціальна сфера: медицина, освіта і культура [ред.]
Головний медичний заклад міста і району —Зіньківська Центральна районна лікарня
Школи Зінькова[4]:
- Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Комунарська, 62);
- Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Леніна, 20);
- Зіньківська спеціалізована школа І-ІІ ступенів № 3 (вул. Г. Северина, 1).
Професійно-технічну освіту в Зінькові надають:
- Зіньківський професійний аграрний ліцей[5] (вул. Погрібняка, 52);
- Державне професійно-технічне училище № 25 (вул. Леніна, 82).
Позашкільними навчальними і культурними закладами міста є:
- Зіньківська станція юних техніків (вул. Погрібняка, 24)
- Комунальний заклад Зіньківська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (вул. Леніна, 22);
- Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. Першотравнева, 30;
- Зіньківська дитяча музична школа.
Також працює Зіньківський дитячий будинок інтернат (вул. Комунарська, 91).
Головним закладом культури Зінькова і району є районний будинок культури.
Значний час (від 1967 року) осередком збереження й популяризації історії міста й Зіньківщини є Зіньківський районний народний історичний музей (вул. Леніна, 42).
Культурні потреби городян в книжках забезпечують декілька бібліотек, в тому числі районна.
Друковані ЗМІ у місті й районі представлені газетою Зіньківської районної ради та районної державної адміністрації «Голос Зіньківщини».
Архітектура [ред.]
У середмісті Зінькова, зокрема на центральній вулиці Леніна збереглася низка цікавих в архітектурному плані громадських і житлових споруд кінця XIX — початку ХХ століття, зокрема, з елементами модерну, найцікавішою з яких по праву вважається будинок Воздвиженка (1897).
У радянський час у місті були збудовані типові громадські будівлі — будинок місцевої влади (нині райдержадміністрації), споруда районного будинку культури, центр зв'язку, автостанція тощо.
По незалежності України (1991) серед новобудов Зінькова — церква Різдва Христового.
З міської скульптури Зінькова — встановлені за СРСР пам'ятник В. І. Леніну (1978, скульптор О. Олійник, архітектори В. і Г. Клейн), пам'ятний знак на честь радянських воїнів-визволителів (1971)[6], могила Героя Радянського Союзу М. К. Саранчі (1961), могила і пам'ятник Саші Саранчі (1982); за незалежності України — пам'ятна стела на честь 400-річчя Зінькова (2004).
Відомі люди [ред.]
У Зінькові народилися такі відомі особи:
- брати Зерови:
- Зеров Дмитро Костянтинович (1895 — 1971) — український ботанік, академік АН УРСР (1948).
- Зеров Костянтин Костянтинович (1899—1979) — український гідробіолог, частково геоботанік.
- Зеров Микола Костянтинович (1890 — 1937) — український літературознавець, поет, перекладач.
- Зеров Михайло Костянтинович (1901 — 1963) — український поет, перекладач, відомий під псевдонімом Михайло Орест.
- Баленко Олександр Олексійович (1913—1966) — Герой Радянського Союзу, льотчик.
- Посяда Іван Якович (1823—1894) — український громадський діяч, педагог, член Кирило-Мефодіївського Братства (з 1846).
- Батюк Порфирій Кирилович (1884—1973) — український композитор.
- Нитченко Дмитро Васильович (1905—1999) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч української еміграції в Австралії.
- Іщенко Іван Іванович - козак 4-ї гарматної бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
Галерея [ред.]
 |
 |
 |
 |
|
Центральна площа міста
|
Будинок райдержадміністрації і пам'ятник Леніну
|
Старий будинок у середмісті
|
Христо-Різдвяна церква
(новобудова) |
Виноски [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Зіньків |
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4)
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О.А. Білоусько, Ю.М. Варченко та ін. — Полтава : Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Сайт «Зіньків - моє місто!»
- ↑ Список підприємств, установ та організацій Зіньківського району на Сайт Зіньківської районної державної адміністрації
- ↑ Веб-сторінка ліцею
- ↑ За ред. А. В. Кудрицького Полтавщина : Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6 — с. 294
Джерела, посилання та література [ред.]
- Облікова картка на веб-сайті Верховної Ради
- Зіньків // За ред. А. В. Кудрицького Полтавщина : Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6 — с. 292—296
- Бажан О. Г. Зіньків // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005.
- "Зіньків - city" (Інформаційний сайт м. Зіньків)
- Сайт «Зіньків - моє місто!»
- Зіньківський районний відділ освіти
|
|||||||||||||||||
|
||||||||
|
|
|||||
