Зіньків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зіньків
Zinkiv gerb.png Zinkiv prapor.png
Герб Зінькова Прапор Зінькова
У центрі Зінькова — вулиця Леніна, жовтень 2010 року
У центрі Зінькова — вулиця Леніна, жовтень 2010 року
Зіньків
Зіньків на карті Зіньківського району
Зіньків на карті Зіньківського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада Зіньківська міська рада
Код КОАТУУ 5321310100
Засноване 1604
Статус міста з 1604 року
Населення 10 393 (всього міськрада 11 192)
Площа 11 км²
Густота населення 914 070 осіб/км²
Поштові індекси 38100
Телефонний код +380-5353
Координати 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389Координати: 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389
Висота над рівнем моря 121 м
Водойма р. Ташань
Відстань
Найближча залізнична станція Гадяч
До станції 33 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 81,4 км
До Києва
 - автошляхами 308 км
Міська влада
Адреса 38100, Полтавська обл., Зіньківський р-н, м. Зіньків, вул. Леніна, 67
Веб-сторінка http://misto-zinkiv.com.ua/
Міський голова Максименко Сергій Миколайович

Зінькі́в — місто в Полтавській області, адміністративний центр Зіньківского району.

Розташоване на річці Ташань (басейн Дніпра), за 80 км від обласного центра міста Полтави (автошлях Н12 та Т 1706) i за 33 км від залізничної станції Гадяч.

Місто займає територію 11,37 км², населення міста становить близько 11 тисяч жителів.

Історичне населене місце [1].

Історія[ред.ред. код]

Стела на честь 400-ліття Зінькова (2004) у середмісті

Зіньків було вперше згадано в 1604 році як фортецю, підлеглу до Речі Посполитої.

Під час народного повстання 164857 років під проводом Богдана Хмельницького належав до Полтавського полку, будучи сотенним містечком.

У 1662(1661)-1671(1672) роки — центр Зіньківського полку.

З кінця XVII століття Зіньків у складі Полтавської губернії Російської імперії.

1768 року жителі Зінькова брали активну участь у гайдамацькому русі.

Від 1781 року, після ліквідації полкового устрою, Зіньків стає повітовим містом Чернігівського намісництва. Дістає міське положення і право, герб і печатку.

В 1783 році у Зінькові проживало 7 212 жителів, в тому числі 3 596 чоловіків і 3 616 жінок.

Від 1796 року Зіньків — у складі Малоросійської губернії, від 1802 року — Полтавської.

У першій половині XIX століття населення різко зросло. Якщо в 1805 у місті проживало 6 707 жителів, то в 1862 році вже 9 810, в тому числі 5 117 чоловіків і 4 693 жінок.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 9120 осіб (4742 чоловічої статі та 4378 — жіночої), налічувалось 1604 дворових господарства, існували 9 православних церков, єврейська синагога, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[2].

Станом на 1891 рік населення Зінькова становить 9 377 жителів, з них 4 590 чоловіків і 4 787 жінок, 9,4% євреїв. До 1897 року населення зросло до 10 443 осіб, причому національний склад був таким: 85,8% українці, 12,1% євреї, 1,8% росіяни.

1912 року у Зінькові відкрили школу для хлопчиків, а 1915 року — для дівчаток.

Радянська влада у Зінькові проголошена у січні 1918 року. Чисельність жителів на той час становила 10 905 осіб.

У 1924 році організовано комуну «Іскра Леніна», яка в 1930 році об'єднувала 320 чоловік. Навесні 1931 року було здійснено колективізацію 12 сільськогосподарських артілей, до яких залучено 850 селянських господарств.

Зіньків — центр району у 192330 та з 1932 року. Від 1932 року в складі району належав до Харківської області, від 1937 — Полтавської.

Жертвами голодомору 1932–1933 років стало 204 особи.[3]

Під час німецької окупації у ході Німецько-радянської війни Другої світової війни з 9 жовтня 1941 року до 6 вересня 1943 року в місті діяла партизанська група у складі 13 чоловік.

Економіка: промисловість і транспорт[ред.ред. код]

З огляду на те ще, Зіньківщина — аграрний регіон, промисловість і решта підприємств райцентру переважно пов'язані са́ме із сільким господарством; також тут розташовані енергетичні підприємства, що зумовлено тим, що в районі знаходяться Солохівське та частково Більське i Опішнянське нафтогазоконденсатні родовища.

Основні промислові, переробні та інші підприємства Зінькова:

  • Зіньківський цегельний завод;
  • Зіньківський комбікормовий завод;
  • Зіньківська філія ВАТ «Полтаваобленерго»;
  • Зіньківське управління з експлуатації газового господарства ВАТ «Полтавагаз»
Зіньківська автостанція

У Зінькові розташований Центр електрозв'язку № 1 Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком».

Місто має автобусне сполучення (діє автостанція) з містами: Київ, Харків, Полтава, Суми, Кременчук[4].

Соціальна сфера: медицина, освіта і культура[ред.ред. код]

Головний медичний заклад міста і району —Зіньківська Центральна районна лікарня

Школи Зінькова[5]:

  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Комунарська, 62);
  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Леніна, 20);
  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІ ступенів № 3 (вул. Г. Северина, 1).

Професійно-технічну освіту в Зінькові надають:

  • Зіньківський професійний аграрний ліцей[6] (вул. Погрібняка, 52);
  • Державне професійно-технічне училище № 25 (вул. Леніна, 82).
Дитяча музична школа

Позашкільними навчальними і культурними закладами міста є:

  • Зіньківська станція юних техніків (вул. Погрібняка, 24)
  • Комунальний заклад Зіньківська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (вул. Леніна, 22);
  • Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. Першотравнева, 30;
  • Зіньківська дитяча музична школа.

Також працює Зіньківський дитячий будинок інтернат (вул. Комунарська, 91).

Головним закладом культури Зінькова і району є районний будинок культури.

Значний час (від 1967 року) осередком збереження й популяризації історії міста й Зіньківщини є Зіньківський районний народний історичний музей (вул. Леніна, 42).

Культурні потреби городян в книжках забезпечують декілька бібліотек, в тому числі районна.

Друковані ЗМІ у місті й районі представлені газетою Зіньківської районної ради та районної державної адміністрації «Голос Зіньківщини».

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зіньківського району надає соціальні послуги (медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, інформаційні) пенсіонерам та людям з інвалідністю району за адресою м.Зіньків (вул. Дзержинського, 117 та вул. Дзержинського, 125).

Архітектура[ред.ред. код]

У цьому старому будинку кінотеатр

У середмісті Зінькова, зокрема на центральній вулиці Леніна збереглася низка цікавих в архітектурному плані громадських і житлових споруд кінця XIX — початку ХХ століття, зокрема, з елементами модерну, найцікавішою з яких по праву вважається будинок Воздвиженка (1897).

У радянський час у місті були збудовані типові громадські будівлі — будинок місцевої влади (нині райдержадміністрації), споруда районного будинку культури, центр зв'язку, автостанція тощо.

По незалежності України (1991) серед новобудов Зінькова — церква Різдва Христового.

З міської скульптури Зінькова — встановлені за СРСР пам'ятник В. І. Леніну (1978, скульптор О. Олійник, архітектори В. і Г. Клейн), пам'ятний знак на честь радянських воїнів-визволителів (1971)[7], могила Героя Радянського Союзу М. К. Саранчі (1961), могила і пам'ятник Саші Саранчі (1982); за незалежності України — пам'ятна стела на честь 400-річчя Зінькова (2004).

Відомі люди[ред.ред. код]

У Зінькові народилися такі відомі особи:

Галерея[ред.ред. код]

Центральна площа Зінькова.JPG Зіньківська райдержадміністрація.JPG Будинок у Зінькові.JPG Церква Різдва Богородиці в Зінькові.JPG
Центральна площа міста
Будинок райдержадміністрації і пам'ятник Леніну
Старий будинок у середмісті

Виноски[ред.ред. код]

  1. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4)
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава : Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. Сайт «Зіньків — моє місто!»
  5. Список підприємств, установ та організацій Зіньківського району на Сайт Зіньківської районної державної адміністрації
  6. Веб-сторінка ліцею
  7. За ред. А. В. Кудрицького Полтавщина : Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6 — с. 294

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]