Зіпсований телефон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зіпсований телефон — салонна гра, використовувана також в якості одного з інструментів психотренінга. Суть гри — в організації передачі усного повідомлення по ланцюжку, що складається з якомога більшої кількості людей, та виявленні спотворень його початкового змісту.

У переносному значенні «зіпсованим телефоном» іноді називають будь-яку ситуацію, коли мимовільне викривлення інформації відбувається при переказі по пам'яті слів іншої особи, тексту, подій і таке інше.

Варіанти гри[ред.ред. код]

В основному гра практикується в наступних варіантах:

  • Передача по ланцюжку короткого повідомлення. Учасники гри знаходяться разом в одному приміщенні, розташовуючись ланцюжком, один за іншим. Ведучий тихим голосом (або пошепки), так, щоб не було чутно іншим, вимовляє на вухо першому учаснику заздалегідь заготовлену, зазвичай записану на аркуші паперу коротку фразу або трудновимовне слово. Перший учасник повинен так само тихо повторити сказане на вухо другому, той — третьому і так далі, до кінця ланцюжка. Повторювати і перепитувати не можна. Останній учасник голосно вимовляє те, що він почув, після чого ведучий голосно зачитує з паперу те, що було їм сказано першому учаснику. Як правило, при достатній довжині ланцюжка і незвичайній, важковимовній фразі, обраної ведучим, на виході ланцюжка виходить зовсім не те, що було на вході. Далі, якщо це потрібно, учасники можуть обговорити результати, сказати, що кожен з них почув і з'ясувати, де сталися спотворення.
  • Передача інструкції. Ведучий гри складає інструкцію для виконавця. Виконавець повинен відтворити все те, що йому наказано зробити (набір з декількох доступних дій, наприклад, побудувати учасників групи за алфавітом, потім підняти руки у тих з них, у кого в прізвища є певна буква). Учасники гри шикуються в ланцюжок для передачі змісту інструкції. Від ведучого її опис передається до виконавця. При цьому забороняються будь-які уточнення і повторення. У грі обговорюються дії виконавця і ті зміни, які він вніс у ставленні до вихідних вимог.
  • Передача невеликої зв'язної розповіді. Ведучий заздалегідь готує розповідь на якусь досить нейтральну і загальнозрозумілу тему, невеликого розміру, так, щоб її зміст можна було в основному запам'ятати з одного прочитання без великих труднощів (звичайно не більше ніж на половину сторінки друкованого тексту). Учасники, за винятком двох, виходять з приміщення. Друкований текст вручається першому учаснику. Він читає його з аркуша другому. Потім запрошується третій учасник, другий розповідає йому почутий текст, намагаючись передати його якомога точніше. Третій розповідає текст четвертому, і так далі до кінця ланцюжка. Розповівши, учасник відходить убік і чекає, не контактуючи з тими, хто ще не чув тексту. Той що слухає може уточнювати, просити пояснити або повторити якісь деталі. Останній учасник повторює розповідь. Після завершення переказів учасникам зачитується вихідний текст.
  • Опис побаченого. Схоже на попередній варіант, але першому учаснику демонструється картинка, що зображає якусь життєву ситуацію, сцену, конфлікт. Він повинен описати картинку другому, другий — третьому і так далі. Після завершення розповідь останнього учасника порівнюється з оригіналом картинки.

Використання[ред.ред. код]

  • Розважальне. Зазвичай вибирається перший варіант гри, як найбільш простий і швидкий. В якості повідомлення спеціально підбирається важковимовне слово, або фраза, які приведуть до максимальної кількості спотворень. Увага учасників фіксується на комічній складовій гри — поступове перетворення слів і виразів, коли кожне окреме спотворення невелика, але в сумі вони призводять до отримання абсолютно відмінного від оригіналу тексту.
  • В якості засоби психологічного тренінгу.
    • Як засіб згуртування групи, розвитку почуття спільності, товариства. Гра (перший або другий варіант) використовується як колективна дія для досягнення спільної мети, що саме по собі об'єднує учасників, крім того, вона демонструє важливість узгоджених дій та вплив окремої людини на результат роботи всієї команди. Може ставитися мета домогтися передачі без спотворення за мінімальний загальний час (наприклад, у формі змагання груп: хто швидше передасть неспотворений текст).
    • Варіант гри з передачею інструкції може застосовуватися як елемент навчання керівників для демонстрації важливості однозначних, точних формулювань у керівництві людьми. В якості ігрової мети може ставитися завдання домогтися точного виконання інструкції, отриманої через ланцюжок посередників.
    • Останні два варіанти гри використовуються для демонстрації механізму спотворення інформації при багаторазовій передачі, а також впливу особистих особливостей людей на внесені в інформацію спотворення. Нерідко ігри в таких варіантах записуються за допомогою аудіо-або відеотехніки у всіх подробицях, щоб по завершенні відтворити вже всій групі учнів всі етапи передачі повідомлення і на кожному етапі обговорити, що конкретно було втрачено, що додано, що збереглося і які можливі причини події.

Див. також[ред.ред. код]