З'єднання деталей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

З'є́днання дета́лей — спряження при складанні частин виробу чи заготовок, обумовлене заданими конструкторською документацією їхнім відносним положенням і видом зв'язку між ними, який позбавляє ці частини певного числа ступенів вільності[1]

Утворення з'єднань складових виробу називається складанням[2].

Посадки[ред.ред. код]

У машинобудуванні характер з'єднання вставлених одна в одну деталей, визначений різницею їх розмірів до складання називається посадкою[3]

Посадки за характером з'єднання деталей діляться на 3 групи (ДСТУ ISO 286-1-2002[4]):

Класифікація з'єднань[ред.ред. код]

З'єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Рухомі з'єднання допускають певну кількість ступенів свободи з'єднуваних деталей. Нерухомі з'єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: розбірні і нерозбірні. Розбірні з'єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з'єднуються. Нерозбірні з'єднання розібрати без їх пошкодження неможливо.

Рухомі з'єднання[ред.ред. код]

Рухоме з'єднання, це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступенів свободи. До рухомих з'єднань відносяться:

  • шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху;
  • гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий;
  • підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс;
  • з'єднання у напрямних для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (напрямні супортів металорізальних верстатів);

та інші з'єднання, у яких відносний рух деталей обумовлений конструкцією механізму. Рухоме з'єднання двох деталей носить називають кінематичною парою.

Докладніше: Кінематична пара

Нерухомі з'єднання[ред.ред. код]

Нерухомі з'єднання деталей машин необхідні для розчленування машини на складальні одиниці і окремі деталі, спрощення технологічних процесів виготовлення та складання машин, забезпечення ремонту, відновлення та заміни деталей, для транспортування машин і вузлів, їх монтажу, установки і т.п.

Розбірні нерухомі з'єднання[ред.ред. код]

Розбірними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з‘єднуваних елементів. До таких з'єднань відносяться:

Нерозбірні нерухомі з'єднання[ред.ред. код]

Нерозбірними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з'єднуваних елементів. До них відносяться:

Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.

Види з'єднань за призначенням[ред.ред. код]

Відповідно до покладених на них функцій з'єднання поділяються на:

  • силові з'єднання, котрі повинні по можливості задовольняти умові рівноміцності з елементами, що з'єднуються;
  • герметичні з'єднання — з'єднання елементів місткостей і трубопроводів, що містять рідини і гази, повинні задовольняти умовам щільності (герметичності);
  • точні з'єднання, коли для забезпечення високої точності з'єднань під навантаженням, вони повинні задовольняти умовам механічної жорсткості.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2390-94 Складання. Терміни та визначення.
  2. ДСТУ 2391-94 Система технологічної документації Терміни та визначення.
  3. ДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.
  4. ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.

Джерела[ред.ред. код]

  • Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1
  • Корець М. С. Основи машинознавства : навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144   с.
  • Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник .-Вид. 2-ге .-К.: Кондор, 2004. -584 с. ISBN 966-7982-22-Х