И
| Літера И | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
И — літера майже всіх слов'янських кириличних алфавітів (дев'ята літера болгарського алфавіту, десята — російського та сербського, одинадцята українського та македонського алфавітів, у білоруському алфавіті відсутня). За формою накреслення — видозмінений варіант кириличної літери и («иже»). Саме слово «иже» давньоруське та означає «який».
Зміст |
[ред.] Історія
Літера запозичена з грецької абетки — η.
У староукраїнській графіці вживалося паралельно з ы, а через наявність різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) мало кілька варіантів, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток; зокрема, рання форма цієї літери має майже горизонтальний середній штрих. Сучасного вигляду набула в 14 столітті.
У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
[ред.] Використання
У сучасній українській мові цією літерою позначають специфічний голосний передньо-середнього ряду середньо-високого підняття, який у ненаголошеній позиції наближається до е: [диетина, жиеву, пиешу].
И буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. На початку слів буква и в українській мові не пишеться. Винятком є кілька слів, здебільшого власних назв, з іноземних мов.
Послідовне вживання літери и для позначення цього звука (без паралельного вживання ы) запровадили укладачі альманаху «Русалка Дністровая» (1837) Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. У старослов'янській кириличній писемності літера И мала числове значення «вісім», через що називалася «И восьмирічне».
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «одинадцятий» (до введення в алфавіт літери ґ мало значення «десятий»): пункт «и» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-й і подібних.
[ред.] Таблиця кодів
| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1048 | 0418 | 002030 | 00000100 00011000 |
| Мала | 1080 | 0438 | 002070 | 00000100 00111000 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 184 | B8 | 270 | 10111000 |
| Мала | 216 | D8 | 330 | 11011000 | |
| KOI 8 | Велика | 233 | E9 | 351 | 11101001 |
| Мала | 201 | C9 | 311 | 11001001 | |
| Windows 1251 | Велика | 200 | C8 | 310 | 11001000 |
| Мала | 232 | E8 | 350 | 11101000 |
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Півторак Г. П. И // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
