Йоахім Мюрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоахім Мюрат
фр. Joachim Murat
Йоахім Мюрат
король Неаполя
1 серпня 1808 — 17 травня 1815
Попередник: Жозеф Бонапарт
Спадкоємець: Фердинанд I[en]
 
Народження: 25 березня 1767(1767-03-25)
Ла Бастід-Фортюньєр (Лот, Франція)
Смерть: 13 жовтня 1815(1815-10-13) (48 років)
Піццо (Калабрія)
Дружина: Кароліна Бонапарт[en]

Йохім Мюрат (фр. Joachim Murat; 25 березня 1767 — 13 жовтня 1815), маршал Франції, (1808–1815), великий герцог Берзький, Клевський та Жуайєзький (1806–1808).

Життєпис[ред.ред. код]

Молодість[ред.ред. код]

Народився Йохім у селищі Бастид-Фронтон'єр (Лангедок) у родині шинкаря. З дитинства він мав схильність до військової служби, деякий час знаходився у гвардії короля Франції Людовика XVI. Після цього навчався в училищі м. Кагор та у Тулузі. Батько Мюрата бажав, щоб той став священником, але молодий Йохім разом з другом Бессьєром у 1791 році поступає до Національної гвардії. Вже через декілька місяців він стає поручиком.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

Стрімка кар'єра розпочалася у 1795 році. Під час повстання роялістів 13 вандем'єра (3-4 жовтня) він надав цінну послугу Наполеону Бонапарту, доставивши у потрібний момент у центр Парижу гармати. Після цього Мюрат стає капітаном та ад'ютантом Бонапарта. У 1796 році Йоахім Мюрат бере участь в Італійському поході французької армії. Тут він стає полковником. Після того як за дорученням Бонапарта Мюрат привіз у Францію захоплені у ворога прапори, він стає бригадним генералом. Після цього Йохім Мюрат повертається в Італійську армію, де бере участь у битвах при Риволі та Фаворіте. У 1798 році Мюрат разом з Бонапартом бере участь у Єгипетському поході. Тут він очолює французьку кінноту. Нею він командував під час Битви у пірамід. Особливо Мюрат відзначився при штурмі турецької фортеці Се-Жан-Д'акр.

Разом з Бонапартом Мюрат повертається до Франції та бере участь у розробці плану захоплення влади Наполеоном. Коли 18 брюмера (9 листопада) 1799 року законодавчі органи Франції відмовилися передати владу Бонапарту, а Наполеон вважав що усе втрачено, Йохім Мюрат привіз артилерію та наказав солдатам розігнати депутатів. Після цього Бонапарт стає Першим консулом, а Мюрат — військовим губернатором Парижу з правом головнокомандуючого. Водночас він одружується на сестрі Наполеона — Кароліні (20 січня 1800 року). З 18 травня 1804 року Йохім Мюрат стає маршалом Франції. В цьому ж році Мюрат бере участь у битві при Маренго, де дії саме його кінноти здебільшого допомогли Бонапарту здобути перемогу. Наполеон призначає Йохіма генерал-адміралом флоту.

Під час війни з Третьою коаліцією у 1805 році Йохім Мюрат активно бере участь у битвах при Ульмі, Аустерлиці. Під час останньої битви Мюрат разом з маршалами Ланном та Бессьєром знищив найкращі російські полки кавалергардів. У 1806 році Мюрат стає герцогом Берзьким, Клевським та Жуайєзьким. Тут він проводить ліберальні реформи, ліквідував старі порядки, скасував соляну та тютюнову монополії, внутрішні митниці.

У 1806 році Мюрат бере участь у війні Франції з Четвертою коаліцією. Тут лише з однією кіннотою він розбив пруську армію під Єною та захопив місто Штеттін. Перебуваючи у Польщі він намагався вмовити Наполеона зробити його Польським королем, проте марно. У 1808 році Йохім Мюрат допомагає брату Наполеона — Жозефу, який став королем Іспанії. В цьому ж році Наполеон I передає корону Неаполя Мюрату. Тут спрямовує генерала Ламарка для захоплення о. Капрі.

Король Неаполітанського королівства[ред.ред. код]

Ставши королем Мюрат прийняв ім'я Йохім-Наполеон. Тут він зміг здобути прихильність місцевого населення. Мюрат будував плани щодо об'єднання усіх італійських земель, але Наполеон його не підтримав. У 1812 році Мюрат брав участь у поході проти Росії, керуючі резервною кіннотою. При цьому Мюрат не підтримував цю війну. У Смоленську він просив Наполеона зупинити військовий похід та повернутися до Франції. Під час битви при Бородино Йохім Мюрат став одним з героїв дня. Успіхом в цій битві французи завдячуючи саме Мюрату. Але у битві при Тарутино Йохім Мюрат зазнав поразки. Після цього він разом з Наполеоном відступав з Росії. Після переправи через ріку Березину Наполеон передав керування армією Мюрату. На чолі залишків наполеонівської армії Йохім Мюрат дійшов до Познані у Польщі, де передав війська віце-королю Італії Євгену Богарне та повернувся до Неаполя. У 1813 році він бере участь у Битві під Лейпцигом, після якої зрозумів, що час Наполеона минув.

У січні 1814 року Йохім Мюрат укладає угоду з Австрією, щоб зберегти неаполітанську корону. Мюрат направив свої війська проти французької армії, що діяла у Північній Італії. Проте на Віденському конгресі було вирішено повернути неаполітанську корону династії Габсбургів. В цей час Наполеон Бонапарт повертається з о. Ельби до Франції. Мюрат розпочав військові дії проти Австрії. Вирішальна битва відбулася 2-3 травня 1815 року при Толентіно, де армія Мюрата була розбита. Той втік спочатку до Франції, а потім до Корсики. Тут він отримав від кардинала Боргезе листа, де повідомлялося що народ Неаполя чекає Мюрата й готовий підтримати його (вересень 1815 року). Це була пастка. В жовтні 1815 року з невеликим загоном Йохім Мюрат висадився в Калабрії, де був схоплений австрійськими солдатами. Відбувся військово-польовий суд, який засудив колишнього неаполітанського короля до розстрілу.

13 жовтня 1815 Мюрата було страчено. Він особисто керував розстрільною командою.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Кароліна Бонапарт (1782–1839)

Діти:

  • Ачіл (1801–1847)
  • Марія Летиція (1802–1859)
  • Люсьєн (1803–1878)
  • Луїза (1805–1889)

Цікаві факти[ред.ред. код]

Пам'ять про Йохіма Мюрата зберіглася. Його рідне місто — Бастид-Фронтоньєр — було перейменовано на Лабастрид-Мюрат, а італійці встановили пам'ятник Мюрату поряд з пам'ятником королю-об'єдновачу Віктору-Емануїлу II.

Джерела[ред.ред. код]

  • Chavanon, Jules and Georges Saint-Yves, Joachim Murat (1767–1815), Libraire Hachette, 1905.
  • Connelly, Owen, Blundering to Glory: Napoleon's Military Campaigns, Scholarly Resources Imprint, 1987.