Йован Змай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jovan Jovanović Zmaj

Йован Йовановіч Змай (серб. Јован Јовановић Змај; 24 листопада 1833 Нові Сад —†3 червня 1904, Кам'яница, Воєводина) — сербський поет.

Життя та творчість[ред.ред. код]

Народився в родині чиновника у 1833 році. Здобув юридичну і медичну освіту. Перші вірші написав на початку 1850-х років.

Був учасником Омладинського (молодіжного) руху, співробітничав в газеті «Застава» («Прапор»), допомагав підготовці національно-визвольного повстання в Герцеговині у 1875 році.

Займався видавничою діяльністю, особливо в області сатиричного друку (журнали «Змай», тобто «Змій», «Жижа» («Вогник»), «Старман» («Карлик»).

Змай спочатку формувався в літературі під впливом романтизму, згодом став одним із фндаторів реалізму в сербській поезії. Поезія Змая зіграла видну роль у розвитку сербського віршування та поетичних жанрів, вона сприяла зближенню літературної мови з народною мовою.

Перші вірші Змая були переважно ліричними. З часом в його поезії почали переважати суспільні мотиви. Одне з центральних місць у творчості Змая належить національно-патріотичній темі. У романтичних образах він оспівав героїчне минуле народу, боротьбу з іноземними загарбниками («Віла», 1858 ріе; «Три гайдука», 1866 рі; «Нещасна мати», 1871 рік).

В період російсько-турецької війни 1877–1878 років в поезії Змая виникає тема сербсько-російської дружби («Дві руди», 1877 рік; «Пам'ятник на Руевіце», 1880 рік).

В сатиричних віршах поет викривав бюрократичну систему («Ютутунський народний гімн», 1865 рік; «Пісенька найвіданішого громадянина», 1871 рік; «Ода ціпку», 1878 рік; «Нові вибори в Сербії», 1884 рік), з блискучим дотепністю висміював буржуазні звичаї («Ода дияволу», 1873 рік; «Ода ключу від льоху», 1884 рік).

Одним з перших в сербській поезії Змай зобразив безправне життя сербського селянства і міської бідноти («Третя частка», 1880 рік; «Лихвар», 1881, «Швачка»). Перейнята співчуттям до пригноблених, поезія Змая містить пристрасний заклик до визвольної боротьби («Світлі могили», 1879 рік). У віршах «Париж пал» (1871 рік) і «Милостивій Європі» (1872 рік) поет виступив в захист паризьких комунарів.

До кращих зразків сербської романтичної лірики відносяться збірки «Троянди» (1864 рік), «Зів'ялі троянди» (1882 рік), в них оспівана історія любові поета.

Вірші для дітей принесли Змаю славу одного з кращих дитячих поетів. Він був видавцем популярного дитячого журналу «Нігтики».

На схилі років Змай опублікував збірку творів в дусі народних пісень «Сновидіння» і цикл патріотичних віршів «Дивосил» (1900 рік).

Змай відомий також в якості перекладача, зокрема творів ушкіна, Лермонтова, Некрасова, Беранже, Гейне, Гете, Петефі.

Змаю належать також комедія «Короп» (1864 рік), оповідання, статті на літературні й політичні теми.

Посилання[ред.ред. код]