Йоганнес-Роберт Бехер
| Бехер Йоганнес-Роберт | |
| Johannes Robert Becher | |
Йоганнес Бехер у бронзі в Панков парку Берліна, роботи Ф. Кремера |
|
| Дата народження: |
16 травня 1891 |
|---|---|
| Місце народження: |
|
| Дата смерті: |
11 жовтня 1958 |
| Місце смерті: |
|
| Мова творів: | німецька |
| Рід діяльності: | поет, прозаїк |
| Премії: | |
Бехер Йоганнес-Роберт (нім. Johannes Robert Becher) (* 22 травня 1891, Мюнхен — † 11 жовтня 1958, Берлін) — видатний німецький поет. Ранні збірки поезій позначені впливом експресіонізму («Занепад і тріумф», 1914; «До Європи», 1910; «В ім'я бога», 1921, та ін.). На той час він виступав проти війни, вітав проголошення Радянської республіки.
У 1918 році вступив в організацію «Спартак», у 1920 — в комуністичної партії. У поемах «Біля труни Леніна» (1924), збірках поезій «Труп на троні» (1925) і «Голодне місто» (1927) викривав буржуазну суть Веймарської республіки, закликав до революції. Написав антимілітаристські романи «Люїзит» і «Банкір на полі битви» (1926), поему «Великий план» (1931) про першу п'ятирічку в СРСР.
У 1933 році емігрував з Німеччини, 1935—1945 жив в СРСР, де редагував журнал «International Literatur. Deutsche Blätter». Тематика творів цих років — викриття мілітаризму й фашизму, визвольна місія Радянської Армії: збірки поезій «Німецький танець смерті» (1933), «Німеччина кличе» (1942), «Подяка Сталінграду» (1943), роман «Прощання» (1940), п'єса «Зимова битва» (1942) та ін.
В поетичних збірках, написаних після 1945 («Повернення» 1946; «Народ, який блукає в темряві», 1948; «Щастя далини сяє близько», 1951; «Німецькі сонети 1952 року», 1952; «Сузір'я на землі», 1955; «Любов без спокою», 1957, та ін.), виступає за єдність батьківщини.
Літературно-теоретичні праці: «Захист поезії» (1952), «Поетичне віросповідання» (1954), «Могутність поезії» (1955), «Поетичний принцип» (1957) та ін. Був членом ЦК СЄПН, депутатом Народної палати і прешим міністром культури НДР (1954 — 1958), президентом «Культурбунду» і Німецької академії мистецтв, членом Всесвітньої Ради Миру. Бехер — автор Державного гімну НДР «Відродження з руїни» (1949), лауреат Національної премії ім. Гете (1949 і 1950) і Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами», 1952.
У 1961 році запроваджена медаль за досягнення в галузі культури й мистецтв на честь Бехера Йоганнеса Роберта. У трьох варіантах: золото, срібло, бронза.
Твори [ред.]
- «Люїзит». X.—К., 1933; (укр.)
- «Німецький танець смерті 1933 року». К., 1934; (укр.)
- «Радянському Союзові». «Україна», 1951, № 11; (укр.)
- «Прощание. 1900—1914». М., 1958. (англ.)
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Іллічевський А. Йоганнес Бехер. «Дніпро», 1953, № 2
- Знаменская Г. Н. Йоганнес Бехер. М., 1955. (рос.)
- Jens-Fietje Dwars: Abgrund des Widerspruchs: das Leben des Johannes R. Becher . Aufbau-Verlag Berlin 1998. ISBN 3-351-02457-6 (нім.)
- Horst Haase: Johannes R. Becher, Leben und Werk. Verlag Das Europäische Buch Berlin 1981. ISBN 3-88436-104-X (нім.)
- Georg Lukács/Johannes R. Becher/Friedrich Wolf u.a., Die Säuberung Moskau 1936: Stenogramm einer geschlossenen Parteiversammlung, hrsgg. von Reinhard Müller, Reinbek 1991 (нім.)
- Johannes R. Becher, Briefe 1909 - 1958. Aufbau-Verlag, Berlin und Weimar 1993, hrsgg. von Rolf Harder (нім.)
- Briefe an Johannes R. Becher 1910 - 1958. Aufbau-Verlag, Berlin und Weimar 1993, hrsgg. von Rolf Harder (нім.)
- Hermann Weber: Heinrich Becher - Rat am Bayerischen Obersten Landesgericht und Vater des ersten Kultusministers der DDR, Neue Juristische Wochenschrift, Verlag C. H. Beck, München und Frankfurt a.M., Jahrgang 2008, Seite 722 - 729 (нім.)
