Йоганнес Вісліценус
| Йоханнес Адольф Вісліценус | |
| Johannes Wislicenus | |
 |
|
| Народився | 24 червня 1835 Клейнехштедт, Галле |
|---|---|
| Помер | 5 грудня 1902 (67 років) Лейпциг |
| Громадянство |  Німецька імперія |
| Галузь наукових інтересів | хімія |
| Alma mater | університет Галле |
| Відомий завдяки: | Стереохімія |
| Нагороди | Медаль Деві 1898 |
Йоханнес (Йоганн) Адольф Вісліценус (нім. Johannes Wislicenus; *24 червня 1835, Клейнехштедт, поблизу Галле - †5 грудня 1902, Лейпциг - німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в родині відомого протестантського пастора і богослова Густава-Адольфа Вісліценуса [1]. Після закінчення університетської освіти в Галле (1859) призначений асистентом при хімічній лабораторії. Вісліценус викладав хімію в Цюріху в університеті і політехнікумі, 1864 року став професором Цюріхського університету, 1870 року - політехнікуму; 1871 року призначений директором політехнікуму; 1872 року перейшов в Вюрцбурзький університет, а 1885 року - у Лейпцизький.
Син Вісліценуса - Вільгельм Вісліценуса (1861-1922) також працював в галузі органічної хімії; професор в Тюбінгенському університеті.
Наукова діяльність [ред.]
Основні роботи Вісліценуса відносяться до органічної хімії; Вісліценус займав чільне місце серед німецьких хіміків-теоретиків. У докторській дисертації, яку захистив Вісліценус 1859 року, він розвивав теорію змішаних типів.
У 1863-1875 роках Вісліценус досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту з пропіонової і довів її будову. 1869 року він встановив ідентичність звичайної молочної та м'ясо-молочної кислот (виділених відповідно з молока і м'язової тканини), а 1873 року висловив припущення, що їх молекули є просторовими ізомерами: «Різниця оптичних ізомерів можна пояснити різним розташуванням їх атомів в просторі, і належить шукати певних уявлень про це розташування».
Ці погляди Вісліценуса послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я.Г. Вант-Гоффом 1874 року стереохімічної теорії асиметричного вуглецевого атому, яку Вісліценус активно підтримав і розвинув далі. Вісліценус описав випадки геометричної ізомерії на прикладах малеїнової і фумарової, кротонової і ізокротонової, мезаконової і цітраконової кислот. 1887 року довів, що за допомогою теорії Вант-Гоффа можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) ненасичених вуглеводнів. Того ж року висунув припущення про ускладнення обертання навколо простих зв'язків заміщених похідних етану в результаті дії сил тяжіння між атомами або групами атомів.
Дослідження Вісліценуса сприяли міцному утвердженню в науці стереохімічних уявлень. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метил-β-бутилкетон (1883) та інші. Вісліценус відкрив вініловий ефір (1878) і вінілоцтову кислоту (1899), запропонував спосіб синтезу аліциклічних сполук перегонкою кальцієвих солей дикарбонових кислот (1899).
Примітки [ред.]
- ↑ Вислиценус Густав-Адольф // Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона: У 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890—1907.
Див. також [ред.]
- 4588 Вісліценус - астероїд, названий на честь вченого.
Джерела [ред.]
- Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
- Большая советская энциклопедия. В 30 тт.
