Йоганнес Вісліценус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоханнес Адольф Вісліценус
Johannes Wislicenus
Johannes Wislicenus.jpg
Народився 24 червня 1835(1835-06-24)
Клейнехштедт, Галле
Помер 5 грудня 1902(1902-12-05) (67 років)
Лейпциг
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Галузь наукових інтересів хімія
Alma mater університет Галле
Відомий завдяки: Стереохімія
Нагороди Медаль Деві 1898

Йоханнес (Йоганн) Адольф Вісліценус (нім. Johannes Wislicenus; *24 червня 1835, Клейнехштедт, поблизу Галле - †5 грудня 1902, Лейпциг - німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині відомого протестантського пастора і богослова Густава-Адольфа Вісліценуса [1]. Після закінчення університетської освіти в Галле (1859) призначений асистентом при хімічній лабораторії. Вісліценус викладав хімію в Цюріху в університеті і політехнікумі, 1864 року став професором Цюріхського університету, 1870 року - політехнікуму; 1871 року призначений директором політехнікуму; 1872 року перейшов в Вюрцбурзький університет, а 1885 року - у Лейпцизький.

Син Вісліценуса - Вільгельм Вісліценуса (1861-1922) також працював в галузі органічної хімії; професор в Тюбінгенському університеті.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні роботи Вісліценуса відносяться до органічної хімії; Вісліценус займав чільне місце серед німецьких хіміків-теоретиків. У докторській дисертації, яку захистив Вісліценус 1859 року, він розвивав теорію змішаних типів.

У 1863-1875 роках Вісліценус досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту з пропіонової і довів її будову. 1869 року він встановив ідентичність звичайної молочної та м'ясо-молочної кислот (виділених відповідно з молока і м'язової тканини), а 1873 року висловив припущення, що їх молекули є просторовими ізомерами: «Різниця оптичних ізомерів можна пояснити різним розташуванням їх атомів в просторі, і належить шукати певних уявлень про це розташування».

Ці погляди Вісліценуса послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я.Г. Вант-Гоффом 1874 року стереохімічної теорії асиметричного вуглецевого атому, яку Вісліценус активно підтримав і розвинув далі. Вісліценус описав випадки геометричної ізомерії на прикладах малеїнової і фумарової, кротонової і ізокротонової, мезаконової і цітраконової кислот. 1887 року довів, що за допомогою теорії Вант-Гоффа можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) ненасичених вуглеводнів. Того ж року висунув припущення про ускладнення обертання навколо простих зв'язків заміщених похідних етану в результаті дії сил тяжіння між атомами або групами атомів.

Дослідження Вісліценуса сприяли міцному утвердженню в науці стереохімічних уявлень. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метил-β-бутилкетон (1883) та інші. Вісліценус відкрив вініловий ефір (1878) і вінілоцтову кислоту (1899), запропонував спосіб синтезу аліциклічних сполук перегонкою кальцієвих солей дикарбонових кислот (1899).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вислиценус Густав-Адольф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — Санкт-Петербург, 1890—1907.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
  • Большая советская энциклопедия. В 30 тт.