Йоганн Йоахім Кванц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Йоахім Кванц

Йоганн Йоахім Кванц (нім. Johann Joachim Quantz; 30 січня 1697 — 12 липня 1773) — німецький флейтист, композитор, музикознавець.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Шедені п'ятою дитиною в сім'ї коваля. З 1714 навчався у міський оркестрі Пірна грі на флейті, гобої, трубі і на кількох інших інструментах. Після закінчення навчання в 1716, отримав місце гобоїста і флейтиста в оркестрі міської капели Дрездена. З 1717 навчався композиції у Відні.

У 1718 перейшов в якості гобоїста в придворний оркестр Августа II, у складі якого робив часті поїздки в Польщі. З 1724 по 1726 подорожував по Італії, де познайомився з Алессандро Скарлатті, почув Антоніо Вівальді і вивчав контрапункт, потім відправився в Париж, а потім у Лондон, де Гендель просив його залишитися.

У 1728 став флейтистом у придворній капелі Саксонії у Дрездені (нім. Sächsische Staatskapelle Dresden) і познайомився з принцом Фрідріхом, якому почав давати уроки гри на флейті, які його батько (король Фрідріх Вільгельм I) відразу заборонив (одного разу Кванц був навіть змушений сховатися в шафу, коли батько вирішив проконтролювати неслухняного принца. [1])

В 1737 році Кванц одружився на Анні Розін Шиндлер, шлюб виявився невдалим.[2]. У 1741 році після коронації Фрідріха королем Пруссії, він запропонував Кванцу на вигідних умовах стати придворним композитором і музикантом, на що Кванц погодився і залишився при дворі до кінця свого життя (його наступником став згодом Йоганн Вендлінг). Він давав уроки гри на флейті королю, керував придворним оркестром, складав музику, а також виготовляв інструменти за власними ескізами, за які щедро платив король. Колегою Кванца при дворі з 1738 по 1768 роки (у дещо нижчому статусі придворного клавесиніста), був відомий композитор Карл Філіпп Емануель Бах. Кванц мав можливість познайомитися і з Й. С. Бахом, який відвідував свого сина-композитора при дворі в 1747 році.

Творчість[ред.ред. код]

Йоганн Йоахім Кванц є автором понад 200 сонат для флейти, 300 концертів для флейти, 45 тріо-сонат, численних флейтових дуетів, тріо, квартетів, та інших творів. Трактат Кванца «Досвід настанов з гри на поперечній флейті» («Versuch einer Anweisung die Flöte traversiere zu spielen» (Берлін, 1752) став фундаментальним керівництвом з виконання музики бароко. Написав автобіографію (опублікована В. Марпургом), в якій цікаво описує стан музики в Німеччині в його час.

Серед нововведень Кванца в будова поперечної флейти були додаткові кільця, що подовжують або вкорочують інструмент — з їх допомогою можна було по різному підлаштовувати інструмент, що було особливо актуально в епоху, коли частота «ля» не була стандартизована і могла різнитися в різних оркестрах. Кванц також додав до інструменту додатковий клапан мі-бемоль, який відрізнявся за строєм від клапана ре-дієз — Кванц був прихильником нетемперованого строю.

Література[ред.ред. код]

  • Бёрни Ч. Музыкальные путешествия: Дневник путешествия 1772 г. по Бельгии, Австрии, Чехии, Германии и Голландии / Пер. с англ. Вст. ст., ред. и примеч. С. Л. Гинзбурга. — Л.: Музыка. Ленинград. отд., — 1967. — 290 c.
  • Бюкен Э. Музыка эпохи рококо и классицизма: Пер. с немец. В.Микошо / Под ред. М. В. Иванова-Борецкого. — М.: Музгиз, 1934. — 272 с.
  • Грохотов С. В. И. И. Кванц о свободном варьировании в исполнительском искусстве // Музыкальное искусство барокко: стили, жанры, традиции исполнения. Науч. труды Московской гос. консерватории им. П. И. Чайковского. Сб. 37. — М., 2003. — С. 148—180.
  • Качмарчик В. П. «Немецкое флейтовое искусство XVIII—XIX вв.» — Донецк, 2008 ISBN 978-966-7271-44-2
  • Качмарчик В. П. «Німецьке флейтове мистецтво XVIII—XIX ст.». — Київ, 2009. Автореф. док. дис.укр. http://www.nbuv.gov.ua/ard/2009/09kvpnfm.zip
  • Качмарчик В. П. Орнаментика И. Кванца // Музыковедение: Приложение к журналу «Музыка и время». — 2006. — № 1. — С. 17-22.
  • Качмарчик В. П. Флейтовое искусство И. И. Кванца. // Вестник Международного Славянского университета: — Серия: Искусствознание. — Харьков, 2005. — Т. VIII. — № 1. — С. 31-35.
  • Качмарчик В. П. Фридрих II — король-флейтист // Оркестр. — 2007. — № 3 (8). — С. 8-13.
  • Симонова Э. Музыканты галантного века. Иоганн Иоахим Кванц // Старинная музыка, 1999 № 3, С. 23-25
  • Симонова Э. Иоганн Иоахим Кванц — музыкант эпохи барокко // Музыкальная академия. −1999. — № 3. — С. 157—159.
  • Augsbach H. Thematisch-systematisches Werkverzeichnis (QV) Johann Joachim Quantz. — Stuttgart: Carus-Verl., 1997. — XXXIII, 333 S.
  • Brink M. T. Die Fötenkonzerte von Johann Joachim Quantz. Untersuchungen zu ihrer Überlieferung. Teil 1. — Hildenscheim: Olms, 1995. — 343 S.
  • Liedtke U. Johann Joachim Quantz und Friedrich II. Eine musikalische Verbindung. In: Die Rheinsberger Hofkapelle von Friedrich II. — Rheinsberg, 1995. — S. 51-86.
  • Oleskiewicz M. A. Quantz and tne flute at Dresden his instruments, his repertory and their significance for the Versuch and Bach circle. — Dissert. Graduate School of Duke University. UMI. 1999. — 727 р.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 9911 Кванц - астероїд, названий на честь композитора.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За спогадами Фрідріха II
  2. Фрідріх Вільгельм Марпург. Historisch-kritischen Beyträgen zur Aufnahme der Musik.1755