Йоган Гейзинга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоган Гейзинга
Johan Huizinga
Йоган Гейзинга, з архіву музею Letterkundig
Йоган Гейзинга, з архіву музею Letterkundig
Дата народження: 7 грудня 1872(1872-12-07)
Місце народження: Гронінген
Дата смерті: 1 лютого 1945(1945-02-01) (72 роки)
Місце смерті: Де-Стег
Національність: нідерландець
Громадянство: Нідерланди Нідерланди
Рід діяльності: історик, культурознавець, філософ
Роки активності: 19051940 роки
Magnum opus: Homo Ludens (1938)

Йо́ган Ге́йзинга (нід. Johan Huizinga, МФА: [ˈjoːɦɑn 'ɦœyzɪŋɣaː], *7 грудня 1872, Гронінген — †1 лютого 1945, Де-Стег) — нідерландський історик, теоретик культури.

Біографія[ред.ред. код]

Йоган Гейзинга народився в місті Гронінген (Нідерланди) в родині священика-меноніта. Вивчав історію ідоєвропейської літератури і загальну історію, зокрема історіографію та теорії виникнення і розвитку світової культури — спершу в гімназії, потім у Гронінгенському університеті.

У 1905 році отримав посаду професора Гронінгенського університету, де викладав до 1915 року. Надалі перейшов до Лейденського університету, де активно працював у сфері суспільно-політичної критики доби 1920-30 роках.

Від 1938 року Йоган Гейзинга — голова Міжнародного комітету з культурного співробіництва Ліги Націй.

Й. Гейзинга викладав у Лейденському університеті і залишався його професором до 1940 року — до заборони німецькими окупантами вести викладання.

У роки окупації Нідерландів у 1942 році вченого було заарештовано німцями та ув'язнено і запроторено на декілька місяців до концтабору Сінт-Міхілсгестел (Sint Michielsgestel) біля міста Арнем, після чого йому вже не дозволили повернутися до Лейдена.

Йоган Гейзинга помер від виснаження у вигнанні в Де-Стег (De Steeg) 1 лютого 1945 року.

Наукова і творча діяльність[ред.ред. код]

Вже у ранній науковій діяльності Й. Гейзинга зажив світової слави як прискіпливий дослідник історії західноєвропейського, зокрема нідерландського Середньовіччя та епохи Відродження. Найвідоміші праці цього періоду: «Осінь Середньовіччя» (нід. Herfsttij der Middeleeuwen, 1919) та «Еразм» (1924).

У 20-30 роки ХХ ст. Йоган Гейзінга вніс багато нового в розуміння предмета і методу історичної науки. Його студії ролі міфів і фантазії в світовій цивілізації, а також гри як загального принципу становлення людської культури (найвідоміший твір вченого-філософа Homo Ludens «Людина, що грає»,1938) сприяли формуванню нових напрямів в антропології історичній, зокрема структурної антропології французького етнографа і соціолога К. Леві-Строса.

Паралельно з О. Шпенглером Й. Гейзинга працював над проблемами типологізації культур, морфологічного аналізу культурно-історичних епох. Праці 1930-40 років присвячені критиці масової культури, наголошють на цивілізаційній кризі і перегукуються з працями Х. Ортеги-і-Гассета.

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури., Київ: «Основи», 1994 (укр.)
  • Homo Ludens; Статьи по истории культуры., М.: «Прогресс — Традиция», 1997 ISBN 5-89493-010-3 (рос.)
  • Осень Средневековья. Исследование форм жизненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Франции и Нидерландах., М.: «Айрис-пресс», 2004 (рос.)

Джерела і посилання[ред.ред. код]