Йоган Гендрік Вайсенбрух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган Гендрік Вайсенбрух

Портрет Вайсенбруха роботи Йозефа Ісраелса
Народився 19 червня 1824(1824-06-19)[4][2][3]
Гаага, Нідерланди[4]
Помер 24 березня 1903(1903-03-24)[1][2][3] (78 років)
Гаага, Нідерланди[1]
Країна  Нідерланди
Діяльність художник
Членство Гаазька школа живопису[5]
Роки активності 1839[6]1903[6]
Напрямок Гаазька школа живопису
Magnum opus Wooded View near Barbizond, The Trekvliet Shipping Canal near Rijswijk, known as the ‘View near the Geest Bridge’d і View from Dekkersduind
Діти Willem Johannes Weissenbruchd[7]
Автограф

Йоган Гендрік Вайсенбрух (нід. Johan Hendrik Weissenbruch), уродж. Гендрік Йоханнес Вайсенбрух; нар. 30 листопада 1824(18241130), Гаага — пом. 14 березня 1903, Гаага) — нідерландський художник, представник Гаазької школи.

Творча біографія[ред. | ред. код]

Вайсенбрух вже в дитинстві цікавився живописом. Першим його учителем малювання був гаазький художник Й. Льов. У 1843–1850 роках Вайсенбрух відвідує місцеву Академію мистецтв, де одним з його вчителів виступає Андреас Схелфхаут. Найбільшою мірою увагу юнака привертає живопис Якоба ван Рейсдаля, яку він вивчає в Гаазькому музеї Мауріцгейс. Разом зі своїм племінником Яном Вайсенбрухом і Віллемом Рулофсом, Йоган стає одним із засновників мистецької групи Пульхрі Студіо.

В картинах пензля Вайсенбрух, в його ранній період, відчутний вплив Андреаса Схелфхаут. Художник малює хмарне, темне небо, горизонт на його картинах розташований низько — приблизно на 1/4 висоти полотна. Після 1870 року стиль художника пом'якшується. Багато художніх критиків вважають, що вершину своєї майстерності Вайсенбрух демонструє лише на полотнах свого останнього творчого 20-річчя. Входив до числа майстрів Гаазької школи. У 1897 році відбулася велика виставка робіт Вайсенбруха в канадському Монреалі. У 1900 році він здійснює поїздку до Франції і відвідує колонію художників в Барбізоні.

Слід зазначити, що Вайсенбрух, що оцінював з художньої точки зору роботи молодого ван Гога (на прохання покровителя останнього, гаазького художника Антона Мауве), проявив принциповість і дав високу оцінку таланту ван Гога — незважаючи на вельми несприятливу ринкову кон'юнктуру для останнього. Про це згадує сам Ван Гог в одному зі своїх листів від 13 лютого 1882.

Нині полотна Вайсенбруха, в першу чергу його пейзажі, можна побачити в найкращих художніх музеях Амстердама, Гааги, Гронінгена та інших нідерландських міст.

Галерея робіт[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Edwin Jacobs: J.H. Weissenbruch 1824—1903. herausgegeben von Waanders in Zwolle, 1999, ISBN 90-400-9422-5.
  • De Bodt, Saskia and Sellink, Manfred. Nineteenth Century Dutch Watercolors and Drawings, Museum Boijmans Van Beuningen, Rotterdam, 1998.
  • Haagse Gemeentemuseum, De Haagse School Boek, ISBN 90-6730-052-7.

Примітки[ред. | ред. код]