Йододефіцит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йододефіцит
МКХ-10 E00-E02
DiseasesDB 6933
eMedicine med/1187

Йододефіцитні захворювання (йододефіцит) — розлади, пов'язані з дефіцитом йоду, які розглядаються ВООЗ як найбільш поширені у всьому світі захворювання неінфекційного характеру. Згідно з даними ВООЗ у 2007 році близько 2 млрд осіб споживали йод в недостатній кількості, третина з них — діти шкільного віку. З ризиком йододефіциту щорічно народжується 38 млн дітей[1][2]
Йододефіцит може призводити до розвитку патологій щитоподібної залози і розумових розладів різного ступеня тяжкості. Найбільш поширені з йододефіцитних захворювань: ендемічний зоб, ендемічний кретинізм або вроджена розумова недостатність.

Зони йододефіциту за даними ВООЗ в розрахунку на 100000 населення.[3]
   немає даних
   менше 50
   50-100
   100-150
   150-200
   200-250
   250-300
   300-350
   350-400
   400-450
   450-500
   500-800
   понад 800

Епідеміологія[ред.ред. код]

На йододефіцит хворіє більше 2 млрд людей на всіх континентах. Серед них ендемічний зоб виявлено у 740 млн осіб, 43 млн осіб страждає від розумової відсталості внаслідок йододефіциту, на кретинізм хворіє більше 6 млн чоловік.[2] Найбільш розповсюджений йододефіцит в країнах Африки і Південно-Східної Азії[4]

До йододефіцитних регіонів частіше належать гірські масиви і місцевості, віддалені від моря. Саме в цих регіонах спостерігається нестача йоду в грунтах. Люди, які живуть на узбережжях морів й океанів, жителі острівних держав, як правило, вживають в їжу велику кількість багатих на йод морепродуктів, тому вони, як правило, не страждають на дефіцит йоду.[5]

Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії в 2011 році, йододефіцит був виявлений у 70% населення.[6]

Фактори ризику[ред.ред. код]

Нижче наведено список потенційних факторів ризику[7], які можуть спровокувати йододефіцит:

Клінічне значення[ред.ред. код]

Йододефіцит може призводити до розвитку станів, а також доброякісних та злоякісних пухлин щитоподібної залози.

Кретинізм[ред.ред. код]

Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається кретинізм. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла і різким відставанням у розумовому розвитку.

Зоб[ред.ред. код]

Зоб або патологічне збільшення щитоподбідної залози може виникати внаслідок йододефіциту. На другомі місці за чутливістю — ендокринна система і, зокрема, порушення функції щитоподібної залози. Гормони цієї залози не здатні синтезуватися без достатньої кількості йоду. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитоподібна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи. Тому часто у разі йододефіциту одночасно з хворобами щитоподібної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.

Інші негативні впливи на організм[ред.ред. код]

Порушення білкового, жирового та вуглеводного обміну нерідко сприяє затримці росту в дітей. Крім того, виходить з ладу функція імунної системи, зокрема фагоцитоз (процес поглинання деякими клітинами крові мікробів, вірусів, які потрапляють у кров, і таким чином очищення організму). У разі дефіциту йоду ці клітини є малоактивними. Тому й спостерігаються нерідко захворювання, спричинені вірусами і бактеріями, з тривалим і часто ускладненим перебігом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Lancet, Volume 372, Issue 9633, Page 88, 12 July 2008
  2. а б Iodine deficiency in 2007: Global progress since 2003. Food and Nutrition Bulletin, vol. 29, no. 3 © 2008, The United Nations University.
  3. «Mortality and Burden of Disease Estimates for WHO Member States in 2002» (xls). World Health Organization. 2002. Архів оригіналу за 2012-07-30. 
  4. In Raising the World's I.Q., the Secret's in the Salt, article by Donald G. McNeil, Jr., The New York Times, December 16, 2006.
  5. Кочергина И. И. Профилактика и лечение дефицита йода и эндемического зоба — Российский медицинский журнал
  6. «Iodine status of UK schoolgirls: a cross-sectional survey». The Lancet 377 (9782): 2007-12. 11 June 2011.
  7. Knudsen N, Laurberg P, Perrild H, Bülow I, Ovesen L, Jørgensen T (October 2002). «Risk factors for goiter and thyroid nodules». Thyroid : Official Journal of the American Thyroid Association 12 (10): 879-88.
  8. The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. — Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
  9. Грекова Т. И., Бурлачук В. Т., Будиевский А. В. Курутько В. Н. Тиреоидные гормоны и нетиреоидная патология: профилактика и лечение. Петрозаводск, ИнтелТек, 2005, 250С.