Йододефіцит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йододефіцит
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5B5K.3
МКХ-10 E00-E02
DiseasesDB 6933
eMedicine med/1187
CMNS: Iodine deficiency у Вікісховищі

Йододефіцит (йододефіцитний синдром) — розлади здоров'я, пов'язані з дефіцитом йоду. Розглядаються ВООЗ як найпоширеніші у всьому світі синдромні ураження неінфекційного характеру. Згідно з даними ВООЗ у 2007 році близько 2 млрд осіб споживали йод в недостатній кількості, третина з них — діти шкільного віку. З ризиком йододефіциту щорічно народжується 38 млн дітей[1][2] Йододефіцит може призводити до розвитку патології щитоподібної залози і розумових розладів різного ступеня тяжкості. Найпоширеніші з захворювань йододефіцитного характеру: ендемічний зоб, ендемічний кретинізм або вроджена розумова недостатність.

Зони йододефіциту за даними ВООЗ у розрахунку на 100 000 населення[3]
   немає даних
   менш як 50
   50-100
   100-150
   150-200
   200-250
   250-300
   300-350
   350-400
   400-450
   450-500
   500-800
   понад 800

Епідеміологія[ред. | ред. код]

На йододефіцитний синдром хворіє більше 2 млрд людей на всіх континентах. Ендемічний зоб виявлено у 740 млн осіб, 43 млн осіб потерпає через розумову відсталість внаслідок йододефіциту, на ендемічний кретинізм хворіє понад 6 млн осіб.[2] Найрозповсюдженіший йододефіцит в країнах Африки і Південно-Східної Азії[4]

До йододефіцитних регіонів частіше належать гірські масиви й місцевості, віддалені від моря. Саме в цих регіонах спостерігається нестача йоду в ґрунтах. Люди, які живуть на узбережжях морів й океанів, жителі острівних держав, як правило, вживають в їжу велику кількість багатих на йод морепродуктів, тому у них здебільшого не виникає дефіциту йоду.[5]

Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії 2011 року, йододефіцит був виявлений у 70 % населення[6].

Фактори ризику[ред. | ред. код]

Нижче наведено список потенційних факторів ризику[7], які можуть спровокувати йододефіцит:

  • Низький вміст йоду в їжі.
  • Дефіцит селену. Селен належить до синергістів йоду — при дефіциті селену йод не засвоюється[8]. За результатами досліджень, причиною розвитку ендемічного кретинізму новонароджених є поєднана нестача йоду й селену.[9]
  • Вагітність.
  • Радіоактивне опромінення.
  • Збільшення споживання або зростання вмісту в плазмі крові зобогенних речовин (гойтрогенів, струмогенів).
  • Стать (ризик виникнення йододефіциту вищий у жінок).
  • Паління.
  • Вживання алкоголю. Етиловий спирт викликає зниження вмісту йоду в організмі.
  • Прийом оральних контрацептивів. Оральні контрацептиви викликають зниження вмісту йоду в організмі.
  • Перхлорати.
  • Тіоціанати.
  • Вік. У різному віці можуть виникати різні типи йододефіциту.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

Йододефіцит може призводити до розвитку станів, а також доброякісних та злоякісних пухлин щитоподібної залози.

Кретинізм[ред. | ред. код]

Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається кретинізм. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла і різким відставанням у розумовому розвитку.

Зоб[ред. | ред. код]

Зоб або патологічне збільшення щитоподібної залози може виникати внаслідок йододефіциту. Гормони цієї залози не здатні синтезуватися без достатньої кількості йоду. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитоподібна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи. Тому часто в разі йододефіциту одночасно з хворобами щитоподібної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.

Інші негативні впливи на організм[ред. | ред. код]

Порушення білкового, жирового та вуглеводного обміну нерідко сприяє затримці росту в дітей. Крім того, виходить з ладу функція імунної системи, зокрема фагоцитоз (процес поглинання деякими клітинами крові мікробів, вірусів, які потрапляють у кров, і таким чином очищення організму). У разі дефіциту йоду ці клітини є малоактивними. Тому спостерігаються нерідко захворювання, спричинені вірусами і бактеріями, з тривалим і часто ускладненим перебігом.

Профілактика[ред. | ред. код]

Вживання йодованої солі вважається найефективнішим підходом до профілактики йододефіциту.

У країнах, де необхідно вирішити проблему дефіциту йоду, всі солі повинні бути йодованими. Навіть споживання невеликої кількості достатньої кількості йодованої солі все одно забезпечить додаткові переваги для здоров'я, пов'язані з йодом, забезпечуючи належний когнітивний розвиток у дітей.[10]


Йодизм — перевищена концентрація мікроелемента в організмі людини, що є небезпечним. У групі ризику люди з туберкульозом, гіпертонією, хворобами шкіри, захворюваннями нирок.

При вживанні великої кількості йодованого масла, хліба, молока, солі — результатом буде дисбаланс організму.

Кількість небезпечного для організму йоду має вимірюватися мільйонними частками одного грама. Восени та взимку організм особливо чутливий до погодних змін і варто поповнювати запаси йоду в крові. Лікарі у таких випадках призначають вітамін групи С, D, В, Е тощо.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Lancet, Volume 372, Issue 9633, Page 88, 12 July 2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 6 березня 2013. 
  2. а б Iodine deficiency in 2007: Global progress since 2003. Food and Nutrition Bulletin, vol. 29, no. 3 © 2008, The United Nations University. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 6 березня 2013. 
  3. Mortality and Burden of Disease Estimates for WHO Member States in 2002 (xls). World Health Organization. 2002. Архів оригіналу за 30 червня 2019. 
  4. In Raising the World's I.Q., the Secret's in the Salt, article by Donald G. McNeil, Jr., The New York Times, December 16, 2006. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 6 березня 2013. 
  5. Кочергина И. И. Профилактика и лечение дефицита йода и эндемического зоба — Российский медицинский журнал. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 6 березня 2013. 
  6. «Iodine status of UK schoolgirls: a cross-sectional survey». The Lancet 377 (9782): 2007-12. 11 June 2011.
  7. Knudsen N, Laurberg P, Perrild H, Bülow I, Ovesen L, Jørgensen T (October 2002). «Risk factors for goiter and thyroid nodules». Thyroid: Official Journal of the American Thyroid Association 12 (10): 879-88.
  8. The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. — Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
  9. Грекова Т. И., Бурлачук В. Т., Будиевский А. В. Курутько В. Н. Тиреоидные гормоны и нетиреоидная патология: профилактика и лечение. Петрозаводск, ИнтелТек, 2005, 250С.
  10. World Heart Day 2014: salt reduction saves lives. www.who.int (англ.). 
  11. 21 жовтня – Всесвітній день йододефіциту. Все, що потрібно знати тернополянам про профілактику від нестачі йоду - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.