Йозеф Гайдн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йозеф Гайдн
нім. Joseph Haydn
фотографія
Портрет роботи Томаса Гарді, 1792
Основна інформація
Повне ім'я Франц Йозеф Гайдн
Дата народження 31 березня 1732(1732-03-31)
Місце народження місто Рорау,
ерцгерцогство Австрія
(зараз — у федеральній землі Нижня Австрія)
Дата смерті 31 травня 1809(1809-05-31) (77 років)
Місце смерті Відень,
Австрійська імперія
(зараз — Австрія)
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Професія композитор

Франц Йозеф Гайдн (нім. Joseph Haydn, 17321809) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.

Біографія[ред.ред. код]

Йозеф Гайдн (ім'ям Франц сам композитор не називав себе ніколи) народився 31 березня 1732 року в австрійському селі Рорау, недалеко від кордону з Угорщиною в Австрійській імперії.

Батьки, що захоплювались співом і аматорською грою, помітили у хлопчика музичні здібності та у 1737 році відправили його до родичів у місто Гайнбург-на-Дунаї, де Йозеф став навчатися хоровому співу і музиці. У 1740 році Йозефа помітив Георг фон Ройттер, директор капели віденського собору св. Стефана. Ройттер узяв талановитого хлопчика в капелу і той протягом дев'яти років співав у хорі.

У 1749 році Йозеф пішов з хору і став вільним музикантом. Наступний десятилітній період був для нього дуже важким. Йозеф брався за різну роботу, у тому числі був слугою італійського композитора Ніколи Порпора. Паралельно він намагався заповнювати прогалини у своїй музичній освіті. До цього періоду відноситься й написання першої опери Гайдна.

У 1759 році композитор одержує посаду капельмейстера при дворі графа Карла фон Морцина. Під керівництвом Гайдна постає невеликий оркестр, для якого композитор складає свої перші симфонії. У 1760 році Гайдн одружується на Марії-Ганні Келлер.

Рукопис Гайдна

У 1761 році Гайдна беруть другим капельмейстером при дворі князів Естергазі, однієї із найвпливовіших і наймогутніших аристократичних родин Австро-Угорщини. Після смерті в 1766 році першого капельмейстера, Грегора Вернера, його посаду одержує Гайдн. В обов'язки капельмейстера входить написання музики, керівництво оркестром, камерне музикування перед патроном і постановка опер.

Князі Естергазі (спершу Пайль-Антон, потім Микола, чи Міклош) — справжні цінителі музики і шанувальники таланту Гайдна. За майже тридцятирічну кар'єру при дворі Естергазі композитор складає велику кількість творів, його популярність росте. У 1781 році під час перебування у Відні Гайдн познайомився і подружився з Моцартом. В останні роки жив у Відні. 1792 року він знайомиться з Бетховеном та бере його в учні.

Йозеф Гайдн помер 31 травня 1809 року у Відні.

Оцінка творчості[ред.ред. код]

Стиль Гайдна органічно пов'язаний з культурою Відня, що сплавляла в собі італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Сам композитор вважав, що найбільше на нього вплинув Карл Філіп Емануель Бах, син Й. С. Баха.

Творчість Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині і Австрії Гайдн став відомим завдяки своїм ораторіям — «Створення світу» і «Пори року». Натомість в США, Англії та Франції найпопулярніші його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писалися і до Й. Гайдна, вважається, що саме Гайдн підсумував і підняв на новий якісний рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.

У камерній музиці Гайдн вважається засновником жанру струнного квартету. 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають чотиричастинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або п'ятичастинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).

Відкриттям Й. Гайдна вважається також форма рондо-сонати, в якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються з принципами рондо (А-В-С-А або А-В-А-С-А-В-А). Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Гайдна виявляє поступове ослаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, в якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір й утворював «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.

За висловом Джеймса Вебстера, "Гайдн мав успіх в усіх музичних жанрах. Він широко відомий як 'батько симфонії' і ще більш справедливо було б назвати Гайдна батьком струнного квартету; жоден з інших композиторів не наблизився до такого поєднання продуктивності, якості і історичного значення в цих жанрах.[1]

Твори[ред.ред. код]

Повний каталог творів Й. Гайдна був складений нідерландським музикознавцем Ентоні ван Хобокеном. В цьому каталозі твори Гайдна розсортовані у 31 категорію відповідно до жанру, категорії позначаються римськими цифрами. Кожному твору також надано свій номер всередині категорії, що позначається арабськими цифрами.

Вокальні твори[ред.ред. код]

  • 24 опери
  • ораторії
    • «Створення світу»
    • «Пори року»
  • 14 мес

Симфонічна музика[ред.ред. код]

  • 104 симфонії, в тому числі
  • Концерти:
  • 20 концертів для фортепіано з оркестром
  • 9 концертів для скрипки з оркестром
  • 6 концертів для віолончелі з оркестром
  • 16 концертів для інших інструментів (в тому числі для контрабаса, баритона, флейти, валторни)

Камерна музика[ред.ред. код]

  • 83 квартети,
  • 12 сонат для скрипки і фортепіано
  • 77 струнних квартетів
  • 6 дуетів для скрипки і альта
  • 30 тріо для струнних інструментів
  • 35 тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі
  • 52 фортепіанні сонати

Цікаве[ред.ред. код]

  • Під час відспівування Антоніо Вівальді в церковному хорі співав дев'ятирічний хлопчик Йозеф Гайдн.
  • На честь композитора названо астероїд 3941 Гайдн[2].

Пам'ять[ред.ред. код]

Бюст Гайдна на його батьківщині в Рорау

Ще за життя Йозеф Гайдн отримав багато нагород. У 1798 році він став членом Шведської королівської академі, 1804 року став почесним гарантом. У 1808 році став почесним членом філармонічного товариства в Санкт-Петербурзі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Online edition, article "Joseph Haydn"; downloaded Feb. 3, 2007
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

  • Альшванг А. А. Иосиф Гайдн. — М.-Л., 1947.
  • Кремлев Ю. А. Йозеф Гайдн. Очерк жизни и творчества. М., 1972.
  • Новак Л. Йозеф Гайдн. Жизнь, творчество, историческое значение. М., 1973.
  • Баттерворт Н. Гайдн. Челябинск, 1999.
  • Й. Гайдн — І. Котляревський: мистецтво оптимізму. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць / Ред.‑упорядн. — Л. В. Русакова. Вип. 27. — Харків, 2009. — 298 с. ISBN 978-966-8661-55-6

німецькою мовою:

  • Lutz Görner: Joseph Haydn. Sein Leben, seine Musik. 3 CDs mit viel Musik nach der Biographie von Hans-Josef Irmen. KKM Weimar 2008, ISBN 978-3-89816-285-2
  • Arnold Werner-Jensen, Joseph Haydn, Verlag C. H. Beck, München 2009, ISBN 978-3-406-56268-6

англійською мовою:

  • H. C. Robbins Landon, The Symphonies of Joseph Haydn (Universal Edition and Rockliff, 1955)
  • Landon, H. C. Robbins; Jones, David Wyn (1988). Haydn: His Life and Music. Indiana University Press. ISBN 978-0-253-37265-9.
  • Webster, James; Feder, Georg (2001). «Joseph Haydn». The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Published separately as a book: (2002) The New Grove Haydn. New York: Macmillan. 2002. ISBN 0-19-516904-2