Йон Сіґурдссон

Заголовок цієї статті — ісландське особисте ім'я. Ісландці, за нечастими винятками, не мають прізвищ; частина імені, що закінчується на «-сон» або «-доттір» є відповідником по батькові, а не прізвищем. Звертатися до ісландців на по батькові не прийнято; людину, описану в цій статті, правильно називати Йон.

Йон Сіґурдссон (ісл. Jón Sigurðsson; *17 червня 1811, мис Пафсейрі, Західна Ісландія — †7 грудня 1879, Копенгаген) — ісландський вчений і державний діяч, президент ісландського літературного товариства, один з лідерів національно-визвольного руху Ісландії.

Народився в сім'ї пастора. В 1833-1835 роках навчався у Копенгагенському університеті.

З 1840 року Сіґурдссон стояв на чолі руху, який мав на меті відновлення автономії Ісландії та її законодавчих зборів — альтингу; він також був головним діячем ісландського альтингу, котрий було запроваджено данським урядом в 1845 році в якості дорадчої установи, а 1851 року обраний його головою. У 1848 році висунув тезу про юридичне право Ісландії на повну державну незалежність з відокремленням від Данії. Йон Сіґурдссон - автор ісландської конституції (1874 рік).

Свої політичні ідеї Сіґурдссон пропагував в заснованій ним газеті «Ny Felagsrit» (1841—1873).

У доробку Йона Сіґурдссона - «Diplomatarium islandicum», статистичний огляд Ісландії («Skyrslur um Landshagi»), публікації багатьох документів з давньої історії Ісландії, численні журнальні статті.

Похований у Рейк'явіку.

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Maurer К. Zur politischen Geschichte Islands. Leipzig, 1880).