Йорг Гайдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Йорг Гайдер

Йорг Гайдер (нім. Jörg Haider, * 26 січня 1950, Бад-Гойзерн, Верхня Австрія — † 11 жовтня 2008, Ламбіхль, Кеттманнсдорф, Австрія) — правий австрійський політик, багаторічний лідер Австрійської партії свободи, в 2005 засновник політичної партії Альянс за майбутнє Австрії, в 1989—1991 і з 1999 до 2008 — вибраний губернатор Карінтії.

Зміст

[ред.] Біографія

Йорг Гайдер закінчив школу в Бад-Ішлі (Зальцкаммергут) на відмінно і в 1968—1973 здобув юридичну освіту у Віденському університеті, де входив в націоналістичні студентські об'єднання. У 1970—1974, ще студентом, Гайдер очолив молодіжне крило Австрійської партії свободи (Freiheitliche Partei Österreichs, FPÖ). Після дев'яти місяців обов'язкової військової служби, добровільно відслужив ще один річний термін.

[ред.] Початок політичної кар'єри

Відслуживши, Гайдер повернувся до партійної діяльності і зробив блискавичну кар'єру, ставши в 1976 секретарем регіонального відділення в Карінтії. У віці 29 років він став наймолодшим з 183 членів австрійського федерального парламенту, що обирається за партійними списками (в ті часи, АПС збирала на виборах не більше 5-6 % голосів). На початку восьмидесятих Гайдер, упевнено критикуючи лідерів АПС за альянси з соціал-демократами, піднявся до рівня керівника регіонального відділення. У вересні 1986 на з'їзді АПС Гайдер був вибраний федеральним керівником партії, випередивши віце-канцлера Норберта Штегера.

Аж до 1989, на виборах в Карінтії домінувала Соціал-демократична партія Австрії. У 1989 її частка на виборах впала нижче 50 %, і влада в регіоні перейшла до тимчасового союзу АПС і Австрійської народної партії. При розділі портфелів Гайдер був обраний губернатором Карінтії. Проте в 1991 йому довелося подати у відставку у зв'язку із заявою про те, що «в Третьому Рейху була гідна політика працевлаштування, те, що нездібний народити нинішній уряд у Відні». Альянс АПС-АНП розвалився, і Гайдер зміг повернутися на губернаторський пост тільки в 1999, коли його партія досягла 42 % на регіональних виборах.

Під керівництвом Гайдера АПС зайняла вкрай правий сектор політичного життя, проголошуючи такі націоналістичні цінності, як припинення імміграції і відмову від вступу до Європейського Союзу. Нова лінія здобула масову підтримку, і частка АПС на федеральних виборах виросла з 5 % у 1986 до 27 % у 1999. Гайдер зумів зломити внутрішні суперечності в партії, ставши одноосібним лідером колись роздробленого руху. Він привернув на свою сторону і прихильників забороненої нацистської партії, і ліберальний протестний електорат, що раніше голосував за соціал-демократів і АНП. У ці роки в суспільстві наросло обурення застоєм унаслідок так званої пропорційної системи призначень (нім. Proporz), при якій визнані політичні меншини мали право на місце у виконавчій владі, а посади середнього рівня закріплювалися за їхніми представниками на десятиліття. Всі незадоволені «великою коаліцією» АНП і СДПА збиралися під крилом партії Гайдера.

[ред.] Коаліція 2000 року і міжнародний бойкот

Європейський офіціоз і преса вважали Гайдера популістом-вискочкою, негідним виходу у велику політику, а його погляди — несумісними з принципами устрою Євросоюзу. Тому, коли лідер АНП Вольфганг Шюссель і Йорг Гайдер оголосили про свій союз в 2000 році, Австрія вмить стала ізгоєм усередині Європи. Як по команді, 14 країн ЄС різко скоротили співпрацю з Австрією. Ізраїль відкликав свого посла з Відня в лютому 2000 року на знак протесту проти включення в коаліційний уряд Австрії "Партії свободи". З їхньої точки зору, відбулося неприпустиме — в Європі звалився негласний санітарний кордон, що не допускав у велику політику радикальних націоналістів. Ізоляція Австрії не принесла користі ні їй, ні супротивникам Гайдера. У тому ж 2000 року бойкот був знятий, а сам Гайдер склав з себе формальний титул лідера АНП на користь Сюзани Рісс-Пассер (при цьому залишаючись реальним лідером партії).

[ред.] Розкол 2002—2005 року

У вересні 2002, на нараді в Кніттенфельді, опозиційні члени АПС зробили внутріпартійний переворот. Рісс-Пассер, не присутня на нараді, міністр фінансів Грассер і глава парламентської фракції АНП Вестенгалер подали у відставку — і з партійних, і з державних посад. Парламентська криза привела до позачергових федеральних виборів в листопаді 2002. На цих виборах АНП Шюсселя розгромила АПС, переманивши більше половини гайдерівського електорату (частка АПС скоротилася з 27 до 10 %). Спроба Гайдера знов стати лідером партії провалилася, і відтоді АПС вже ніколи не повернулася на рівень популярності дев'яностих років. Проте на регіональних виборах в Карінтії вона залишається сильною досі (2004 — 42 %).

Провали підсилили бродіння всередині АПС, і в 2005 Гайдер, Урсула Гаубнер, віце-канцлер Губерт Горбач і їхні прихильники вийшли з АНП, утворивши нову партію — Альянс за майбутнє Австрії (нім. Bündnis Zukunft Österreich, BZÖ). Залишаючись в коаліції з Австрійською народною партією, Альянс став непримиренним ворогом АПС. Обидві партії у результаті розгубили голоси, і на федеральних виборах 2006 року нова партія Гайдера ледве перевалила за 4-процентний поріг.

Політична програма Альянсу базується на вимоги консервації «старої Європи» (відмова від рівних прав для нових країн-членів ЄС), обмеження імміграції, підтримку місцевого сільського господарства (аж до націоналізації), введення плоскої шкали прибуткового податку і податку на валютні спекуляції.

На парламентський виборах 2008 року Альянс за майбутнє Австрії посів четверте місце з 11 % голосів, що давало 21 місце в федеральних зборах.

[ред.] Загибель

Йорг Гайдер загинув в результаті автомобільної аварії недалеко від Клагенфурта. Службовий автомобіль Гайдера VW Phaeton вночі на підвищеній швидкості пішов на обгін і вилетів з траси. Як повідомили представники місцевої поліції, машина перекинулася кілька разів, політик отримав важкі травми голови і грудної клітини, і по дорозі в лікарню помер.

В день загибелі жителі Клагенфурта, столиці австрійської землі Карінтія, приходили до будівлі регіонального парламенту, де багато років працював Гайдер, щоб пошанувати його пам'ять і написати добрі слова в книзі співчуттів. На згадку про нього на місці трагедії були запалені сотні свічок. "Він хотів зробити так багато хорошого, — відзначив колишній канцлер Австрії Вольфганг Шюссель — Завдяки ньому було проведено багато реформ в Австрії і Карінтії, які були б просто неможливі без нього".[1]

[ред.] Виноски

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:


Особисті інструменти