Йоруба (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоруба
Yoruba
Yoruba people.jpg
родина йоруба
Загальна кількість понад 20 млн чол.
Найбільші розселення Нігерія Нігерія:
штати Ойо, Ондо, Оґун, Лаґос
Бенін Бенін
Гана Гана
Того Того
Велика Британія Велика Британія
Близькі етнічні групи Іґала, Нупе
Мова йоруба
Релігія християнство (католицизм); мусульмани-суніти);
традиційні культи (Анімізм);

Йоруба (йюба, йаріба, у Беніні також еде або нага) – один з найбільших бенуе-конґо народів у Західній Африці (див.).

Територія розселення і чисельність[ред.ред. код]

Йоруба проживають на південному заході Нігерії та південному сході Беніну (головним чином навколо міста Кету і в районі столиці Порто-Ново), а також на південному сході Гани та у Того (район Атакпаме).

Розселення йоруба

Чисельність: у Нігерії – бл. 20 млн чоловік (бл. 20% населення країни), у Беніні – понад 0,5 млн чоловік (відповідно бл. 10 % населення країни); у Гані – 0,2 млн чоловік, у Того – 0,1 млн чоловік.

Йоруба та їх нащадки живуть також у Великобританії, США, Бразилії (штат Баїя), на Карибах тощо.

Мова[ред.ред. код]

Мова йоруба відноситься до підгрупи ква групи нігер-конго нігеро-кордофанської мовної родини. Доволі значне діалектне членування - ойо, іфе, іла, іджебу, екіті, ондо, еґба, ово та ін. Проте діалекти достатньо близькі між собою і не виключають взаємопорозуміння між носіями.

Літературна норма на основі діалекту ово. Писемність на основі латинки. Рівень грамотності серед йоруба - 35% (дані середини 90-их років XX століття).

Мова йоруба - дуже поширена у Нігерії. Має офіційний статус і застосовується для урядових повідомлень. Нею ведеться радіо- і телемовлення, навчання у початкових, середніх і вищих школах, читаються лекції в університетах, мовою йоруба здійснюється друкування періодики і книговидання.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні долідження свідчать про можливу автохтонність народу йоруба на сучасних землях проживання. Проте, також існують версії про походження йоруба, принаймні предків пануючої еліти (одудуа) з Єгипту. Подібні гіпотези підкріплені схожістю скульптур та інших артефактів матеріальної культури Стародавнього Єгипту з тими, що були знайдені під час розкопок давніх міст-держав йоруба, зокрема Іфе.

Давня централізована протодержава йоруба складалась із близько 25 королівств (міст-держав), з-поміж яких Іфе-Іле традиційно визначалось як найголовніше та найбільше. Його заснування відносять до 850 р. Основний суперник Іфе місто-держава Ойо (на північний схід від Іфе) виникло бл. 1350 р. І до сьогодні королями йоруба традиційно вважаються правителі цих двох міст – відповідно Оні Іфе та Алафін (Олофін) Ойо. Інші важливі королівства – Льєша та Екіті на північному сході; Кету, Шабе, Егбадо, Льєбу та Аворі на південному заході; Ондо, Ово, Ітсекірі на південному сході.

У XV ст. не без допомоги португальських військ, чию експансію зазвичай пов’язують з початком використання йоруба коней, було створено імперію Ойо. Протягом усього існування цієї держави її роздирали на шматки розбрат і ворожнеча. Врешті, наприкінці 18-го ст. завирувала громадянська війна, і звернення одного з угрупувань йоруба до вождів фулані призвело

Олусеґун Обасанджо -Президент Нігерії (1999-2007)

до того, що близько 1830 року саме фулані встановлюють повний контроль над імперією Ойо. Це змусило багатьох йоруба емігрувати далі на південь, де вони заснували нові міста – Ібадан та Абеокута. Мешканці та вихідці з Абеокути - субетнічна група йоруба еґба. У 1888 році за підтримки англійських посередників чільники йоруба та фулані підписують угоду, згідно з якою перші (фулані) повертають собі панування над своєю територією.

У 1901 р. Йорубаленд (земля йоруба) офіційно входить до складу Британської імперії, яка проте не стала привносити значних змін і тиску в традиційне адміністрування йоруба. Після набуття незалежності Нігерії від Англії у 1960 році йоруба відіграють провідну роль у нігерійському супільстві.

Під час колонізації Америки, зокрема Бразилії, було завезено багато підневільних робітників із Західної Африки. Значну частину серед них становили вихідці з племен йоруба. Саме вони і поклали початок йоруба діаспорам у Бразилії та на островах басейну Карибського моря. Оскільки Нігерія довгий час перебувала під егідою Британської імперії, значна йоруба община є і у Великобританії.

Йоруба Нігерії – провідна нація країни, доволі сучасна й активно втягнута в процеси глобалізації. Вихідцями йоруба є більшість відомих нігерійських політиків, наприклад до субетнічної групи йоруба еґба належить президент Нігерії Олусеґун Обасанждо (1999-2007 роки).

Традиційне управління і господарство[ред.ред. код]

Політичні та соціальні системи в йоруба є досить розвинутими й великою мірою варіюються від краю до краю. Кожний край (держава) має своє головне місто, в якому засідає центральна влада – король і рада старійшин. Як правило, рада старійшин допомагає королю в ухваленні рішень.

Економіка Йорубаленду характеризується переважанням сільськогосподарського сектору. Основні вирощувані культури – какао (на експорт), ямс, камей, кола, кассава, кукурудза, бавовник тощо. Скотарство представлено розведенням овець і кіз. У минулому значну роль відігравало мисливство (на слонів, леопардів, антилоп). При цьому ж йоруба історично урбаністична нація – велика кількість щільно заселених міст з сільськогосподарськими передмістями, фактично полями.

У йоруба дуже розвинуті ремесла - ткацтво, гончарство, плетіння, і особливо різьбярство по дереву і ковальство. З дерева майстри йоруба виготовляли різноманітне домашнє начиння і посуд, маски, фігурки оріш (божеств) тощо. Багато виробів йоруба з дерева, кераміки і заліза є справжніми витворами мистецтва, і цілком справедливо експонуються в багатьох етнографічних музеях світу.

Будучи провідним народом регіону, йоруба були і зостаються вправними торговцями.

Матеріальна культура[ред.ред. код]

Йоруба - здавна високо урбанізована нація. Традиційне планування поселень - вуличне, вздовж шляху. Нерідко одне поселення "витікає" з іншого, творячи своєрідні житлові конгломерати. Чисельність населення у селах йоруба може сягати 5 тисяч чоловік.

Традиційне житло - одноповерхова прямокутна будівля, що являє собою каркас зі стовпів з дерева, вимащений глиною як зовні, так і всередині. Двохсхилу або чотирьохсхилу стріху зроблено або з пальмового листя, або з гофрованого заліза. Садиба, зазвичай, містить декілька житлових приміщень - в залежжності від кількості родин, кількості дружин господаря тощо. З господарських будівель - комори.

Танцівниці йоруба

Традиційний одяг йоруба не виходить з ужитку і в теперішній час. Чоловічий одяг нерідко яскравіший, ніж жіночий. Обов'язкова деталь жіночого туалету - головна пов'язка (їхні дизайн, кольори широко варіюються). Символом достатку вважається костюм європейського пошиву.

Національна кухня багата на страви з ямсу. З нього готують найвідомішу західно-африканську страву фуфу. Також популярні страви з кукурудзи, різноманітні каші тощо. Широко і у великій кількості застосовують спеції. М'ясні і рибні страви - печені, приправлені різними гострими соусами. З жирів використовують пальмову олію. Національні напої - пальмове вино (ему) та пиво.

Духовна культура і міфологія йоруба[ред.ред. код]

фігурка оріши Шанго

У йоруба надзвичано багатий фольклор, представлений як прозовими, так і поетичними жанрами. Як і в багатьох інших народів Західної Африки в суспільстві йоруба були професійні музики, співаки та оповідачі.

Міфологія йоруба представлена цілим пантеоном богів (оріша). Крім загальних богів повсюдно поширені місцеві і навіть кланові божества. Для відправлення культів наймогутніших оріша споруджуються храми та існує інститут жерців. Жерці і знахарі відігравали, а подекуди у сільській місцевості відіграють і зараз, значну роль у суспільстві.

Дуже велике значення у йоруба мав культ Іфи. Його жерці вважалися найголовнішими серед інших.

У йоруба зберігаються численні народні свята. Зазвичай на свята влаштовують різноманітні масковані вистави, танці, виконують численні ритуали тощо.

Головним сакральним об'єктом та символом самоідентифікації для всього народу йоруба є Священний гай Осун-Осогбо, розташований на берегах річки Осун, в околиці міста Осогбо, штату Осун Нігерії. Він містить велику кількість скульптур, святилищ і витворів мистецтва, присвячених богині родючості Осун та іншим божествам йоруба. Є одним з останніх священних лісів цієї культури, що збереглися. 2005 року його було внесено до Переліку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Щорічно в Осогбо проводиться фестиваль, який традиційно завершується святковою ходою всього народу до Священного гаю.

Внесок у світову культуру народу йоруба[ред.ред. код]

  • Єдиний нігерійський нобелівський лауреат - у галузі літератури за 1986 рік - Воле Шоїнка Wole Soyinka (нар. 1934 р.) за етнічним походженням еґба - йоруба з району Абеокути (штат Оґун). Також до еґба належить відомий у світі нігерійський історик Сабурі Біобаку (Saburi Biobaku, 1918-2001) - творець історіографії йоруба.
  • Відомий сучасний нігерійський письменник Амос Тутуола за національністю йоруба. У своїх творах він плідно використовує фольклорні образи і сюжети рідного народу.
  • Синкретичні релігії і релігійні практики вуду, що виникли і поширилися з Гаїті, Куби та Бразилії за основу мали та́кож і вірування та повір'я йоруба.


Цікаві факти, пов'язані з йоруба[ред.ред. код]

  • Йоруба варять пиво з кукурудзи, а також цукрової тростини і бананів.
  • За уявленнями йоруба існує 401 різне божество. Складність міфологічних систем дає право порівняти міфологію йоруба з давньогрецькою міфологією.
  • У країнах басейну Карибського моря (Центральна Америка), в т.ч. і на Кубі усіх чорношкірих прийнято називати або йоруба, або конґо, попри їхнє справжнє етнічне походження.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Flag of Nigeria.svg Народи Нігерії Coat of Arms of Nigeria.png

АкпаАраваАнгасАнкавіБініБураГбаріДжукуниЕґбаЕкоїЕфікЗармаІбібіоІгалаІгбіраІгбоІджоІдомаІтсекіріЙорубаКануріМамбілаМандараНупеСураТивФульбеХауса