Йосиф Гофман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосиф Гофман

Йо́сиф (Юзеф Казімєж) Го́фман (пол. Józef Kazimierz Hofmann, англ. Josef Hofmann; 20 січня 1876, Краків - 16 лютого 1957, Лос-Анджелес) — американський піаніст і композитор польського (єврейського) походження.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині музикантів: його батько, Казимир Гофман був піаністом, мати співала в краківській опереті. У віці трьох років Йосип отримав від батька перші уроки музики, і, проявивши величезний талант, незабаром вже почав виступати як піаніст і композитор. Після гастролей по Європі Гофман 29 листопада 1887 дебютував в США з концертом у театрі Метрополітен-опера, де блискуче виконав Перший концерт Бетховена, а також імпровізував на теми, які пропонувались глядачами, викликавши справжній фурор у публіки. Захоплений мистецтвом юного музиканта, американський скляний магнат Альфред Кларк виділив йому п'ятдесят тисяч доларів, що дозволило сім'ї повернутися до Європи, де Гофман зміг спокійно продовжити навчання. Якийсь час його вчителем був Моріц Мошковський, однак потім Гофман став єдиним приватним учнем Антона Рубінштейна (жив у той час у Дрездені).

З 1894 року Гофман знову почав виступати на публіці, вже як зрілий артист. Після виконання ним у Гамбурзі Четвертого концерту Рубінштейна під керуванням автора той сказав, що його більше нема чому вчити, і припинив заняття з ним.

На рубежі століть Гофман був одним з найвідоміших і затребуваних піаністів у світі: його концерти з величезним успіхом проходили у Великобританії, Росії, США, Південній Америці.

Концерт Гофмана в Метрополітен-опера в 1937 році

У 1914 році Гофман емігрував до США, де незабаром прийняв громадянство і продовжив виступи. У 1924 році він прийняв пропозицію очолити щойно заснований Кертісовський інститут музики в Філадельфії, і керував ним до 1938. За час його керівництва інститут вийшов на світовий рівень, ставши прекрасною школою для багатьох відомих у майбутньому музикантів.

Активні виступи Гофмана тривали до початку 1940-х років, останній його концерт відбувся в Нью-Йорку в 1946 році. В останні роки життя Гофман з захопленням займався розробками в області звукозапису і механіки: йому належать кілька десятків патентів на різні удосконалення в механізмі фортепіано[1][2], а також на винахід «двірників» і пневматичних ресор для автомобіля[3] та інших пристосувань.

Творчість[ред.ред. код]

Гофман вважається одним з найбільших піаністів XX століття. Репертуар піаніста був досить вузький: переважно він обмежувався спадщиною першою половиною XIX століття - від Л. ван Бетховена до Ф. Ліста, і майже ніколи не виконував музику сучасних йому композиторів. Винятком не став навіть Третій фортепіанний концерт Рахманінова, присвячений Гофману, творчість якого сам Рахманінов дуже цінував. Гофман був одним з перших в історії музикантів, які записали своє виконання в 1887 році на фонограф, однак надалі вкрай рідко записувався в студії. Велика кількість записів Гофмана, що збереглися до наших днів, була зроблена на концертах.

Гофман є автором близько сотні творів (опублікованих під псевдонімом Мішель Дворський), двох книг про мистецтво гри на фортепіано: «Поради молодим піаністам» і «Фортепіанна гра».

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Баринова М. Н. Воспоминания о Гофмане и Бузони. — М.: Музыка, 1964.
  • Рабинович Д. Играет Иосиф Гофман. — «Советская музыка», № 7 за 1961 год.
  • Piano Playing: A Little Book of Simple Suggestions (1907) — e-text
  • Piano Questions Answered (1909)
  • Piano Playing: With Piano Questions Answered (1920, compilation of the first two books) — e-text, ISBN 0486233626 and ISBN 1150030674

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]