Йосиф Теофіл Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосиф Теофіл Теодорович
Józef Teodorowicz-NAC-1-R-925.jpg
Йосиф Теофіл Теодорович
Народився 25 липня 1864(1864-07-25)
Живачів
Помер 4 грудня 1938(1938-12-04) (74 роки)
Львів Україна Україна
Громадянство Польща Польща
Національність полонізований вірменин
Проживання Львів
Діяльність релігійний діяч
Посада архієпископ Львівської архиєпархії Вірменської католицької церкви
Термін 19021938
Попередник Ісаак Микола Ісакович
Наступник посада вакантна
Конфесія католик
Рід Теодоровичі
Нагороди

Krzyż Komandorski Z Gwiazdą Orderu Odrodzenia Polski

Herb Serce.jpg
Герб Теодоровиів «Серце» (Serce)

Йосиф Феофіл Теодорович (пол. Józef Teofil Teodorowicz, вірм. Հովսէպ Թեոֆիլ Թեոդորովի , 1864, Живачів1938) — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Народився у шляхетській родині вірменського походження у селі Живачові на Покутті (зараз Тлумацький район Івано-Франківська область). Закінчив гімназію у Станіславові, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, але пережив кризу віри та пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Був священиком у Бережанах та Львові.

30 травня 1901 року відбулись вибори Львівського Вірменського архієпископа. Отримав під час голосування 12 голосів «за», інши претендент - Богдан Давидович - 10.[1] 1912 р. отримав звання доктора теології.

Був активним політиком польської орієнтації в часи Австро-Угорщини (депутат Крайового сейму у Львові та верхньої палати австрійського парламенту), а вже у II Речі Посполитій — депутатом Сейму та сенатором (відмовився від мандату на вимогу папи римського). Проте і надалі був активний у політичному житті країни, а також міжнародних церковних зв'язках. У 1924 р. нагороджений Великим хрестом ордена Відродження Польщі. Почесний мешканець Бережан (1897) та Львова (1924).

У 1928 — 1930 рр. проводив капітальний ремонт львівського Вірменського собору, який був прикрашений фресками Яна Генріка Розена і мозаїками Юзефа Мегофера.

З 7 грудня 1938 р., часу смерті Теодоровича, посада архієпископа львівського Вірменської католицької церкви залишається вакантною.

Похорон архиєпископа Йосифа Теодоровича. Діонісій Каєтанович (ліворуч) насипає на труну пригоршню землі

У 2-й Речі Посполитій загальнонаціональний траур оголошували чотири рази. Один із них на честь епископа Теодоровича. На власне бажання архієпископа його було поховано не традиційно — у вірменському кафедральному соборі, а на Цвинтарі захисників Львова. Цим символічним актом підкреслювалась його відданість Польщі та заслуги «в обороні польськості Львова і Східної Галичини». Похоронні відправи служили священики римо-католицької, вірменської католицької та греко-католицької церков.

У 1971 р. львівські поляки таємно пересли труну з тілом Теодоровича до приватної гробниці на Личаківському цвинтарі, саме перед знищенням Цвинтаря захисників Львова.

У 2008 р. польський Сенат прийняв спеціальну ухвалу на честь Теодоровича, назвавши його «героїчним патріотом», «уособленням найкращих традицій Речі Посполитої». 7 червня 2011 р. його було перепоховано на Цвинтарі захисників Львова.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Karol Lewicki. Dawidowicz Bohdan (1858–1933) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— S. 464. (пол.)

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]